У Херсоні мітинг-реквієм «Мільярди щасть розвіяні у прах» відбувався біля пам'ятного знака жертвам тоталітарного режиму на вул. Тираспольській.

Людей зібралося небагато. Це пояснюється тим, що людей, запроторених у сталінські табори, в живих майже не залишилося, а «громадськість, керівники області, міста, військові», відчувалося, прийшли до меморіалу швидше «за рознарядкою», ніж за велінням Пам'яті.

За тією ж рознарядкою готувався і сценарій реквієму. Загальні, наче з відривного календаря списані, факти і цифри. І ніякої прив'язки до області! Таке враження, що наш край репресії обійшли стороною — по межі Криму, Дніпропетровщини чи Миколаївщини…

Але ж це не так! Згадаймо хоча б «справу Станчинського».

Доктор біологічних наук Станчинський був директором з науки заповідника «Асканія-Нова». Одного з «батьків» вітчизняної екології і керівників заповідної справи в Україні зацькували у пресі академік Ісак Презент, а також професори Михайло Іванов (так-так, той самий, ім'я котрого досі носить Інститут тваринництва степових районів «Асканія-Нова») і його сподвижник Леонід Гребінь.

У 1933-му Володимира Станчинського заарештували, пришивши йому керівництво «Асканійською контрреволюційною організацією» і, зрештою, згноїли у тюрмах. Таку ж гірку долю розділив і Борис Фортунатов, один з організаторів заповідника «Асканія-Нова», котрий теж проходив у «справі Станчинського».

Годилося б, може, згадати на реквіємі ще двох наших великих земляків, гноблених сталінським режимом — драматурга, газетяра, педагога Миколу Куліша і художника, поета і мистецтвознавця Юхима Михайліва. Годилося б, але так і не згадали…

Казенними, якимись буденними видалися (мені, принаймні) молебень за убієнними і хвилина мовчання, після якої прозвучала не траурна, як заведено, мелодія, а… «Адажіо» італійського композитора епохи бароко Томазо Альбіноні.

Не згадали про Миколу Куліша у цей день і в Херсонському обласному академічному театрі, названому на його честь. На великій сцені храму Мельпомени у цей святий для кожного справжнього українця день показували музичну комедію «Jazz girls» за старим як світ фільмом американського режисера Біллі Уайлдера «В джазі тільки дівчата».

Що тут скажеш?..