Чим довше живеш у незалежній Україні, тим більше розчаровуєшся. Таке враження, що під привабливим гаслом незалежності український народ усіх національностей учергове окупували. А красиві слова, записані в нашому Основному Законі, про те, що «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава», що «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю», що «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ», не більше, ніж красиві слова.

А ще схоже, що наша владна верхівка живе не за Конституцією, а за принципом, що «добрі очі все перекліпають». Для менш ознайомлених із українською народною творчістю подамо і російський відповідник цього влучного вислову: «без зазрения совести».

Є абсолютно чіткий припис Конституції: «Голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто». Є не менш чітке роз'яснення Конституційного Суду України: «В Конституції України відсутні положення, які надавали б право народному депутату України голосувати за іншого народного депутата України на засіданнях Верховної Ради України. Таке право суперечило би природі представницького мандата народного депутата України, закріпленого в Конституції України». Але добрі очі наших народних обранців здатні усе перекліпати, тож значну частину українських законів ухвалено з явним порушенням чинної Конституції України, вахтовим методом голосування «за себе та за того хлопця».

Якось польські гості, завітавши до нашого парламенту та побачивши, як один депутат голосує за кількох своїх колег, довго сміялися та не забули зафіксувати цей диковинний для них процес на фото- і відеокамери. Як пояснили згодом польські депутати українським журналістам, якщо депутат польського сейму проголосує не особисто, він одразу ж втратить мандат і більше не зможе бути обраним. У Польщі голосування за іншого депутата вважається шахрайством. Те саме маємо і в Литві: коли один із депутатів литовського сейму проголосував за свого колегу, конституційний суд цієї країни зобов'язав обох порушників виключити з депутатських рядів.

Згідно з ухвалою Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 р., присутність і особиста участь народного депутата України у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано, не є питанням вільного рішення (вибору) народного депутата України, а, відповідно до Закону України «Про статус народного депутата України», є його обов'язком.

Але знову ж добрі очі наших народних обранців здатні усе перекліпати. Рекордсменом із пропущених засідань парламенту є Рінат Ахметов: за чотири з половиною роки роботи нинішньої Верховної Ради він пройшов письмову реєстрацію лише один раз. Звісно, Рінат Леонідович відвідав те засідання парламенту, на якому народні депутати України складали перед Верховною Радою України присягу, адже, згідно з чинною Конституцією, «відмова скласти присягу має наслідком втрату депутатського мандата» і «повноваження народних депутатів України починаються з моменту складення присяги».