Взявши в руки нещасні 800 гривень пенсії, Марія Гнатівна скрупульозно розподіляє ті копійки. Половина - за комунальні послуги, решта - на продукти та ліки. За один день жінка має право витратити не більше 13 гривень. Якщо їй і вдасться зекономити на їжі, купуючи найнеобхідніше, то економити на ліках не вийде - аптеки не дозволять. Вибір один - або лікуйся, або помирай. Такий вибір стоїть перед багатьма кам'янчанами. Терпець деяким з них уже увірвався...

Минулого тижня на пленумі ради ветеранів міста від них прозвучало багато зауважень. Особливо обурювала ветеранів цінова політика міської аптечної мережі. Міський голова Михайло Сімашкевич пообіцяв провести моніторинг цін в аптеках за участю податкової інспекції. А поки що 4 лютого управлінням економіки міської ради проведено моніторинг цін на 11 найменувань серцево-судинних, знеболювальних та інших лікарських препаратів різних виробників, які найчастіше купують люди похилого віку, в шести аптеках, розташованих у центральній частині міста.

Моніторинг відбувся без попередження - для того, щоб з'ясувати реальну картину. І вона виявилася досить строкатою. Так, різниця в ціні «Предукталу», «Лінексу» коливається в межах 8-9%, «Тіотриазоліну» - 33%, а «Циннаризину» - аж 73%.

На підставі цих даних міський голова надіслав лист в.о. начальника Державної інспекції контролю за цінами у Хмельницькій області Дмитру Ягодину з проханням включити до плану перевірок суб'єктів господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність в аптеках у різних мікрорайонах міста, і залучити при їх проведенні працівників управління економіки міської ради.

Вся проблема в тому, що встановлення граничних торговельних надбавок до оптової ціни виробника для медичних препаратів законом не передбачено. Коли мова йде про окремі продовольчі товари, то, як зазначив заступник начальника управління економіки Сергій Цвяк, на них гранична надбавка встановлена на рівні 10-15%.

Дивує те, що на соціальні продукти цінова межа передбачена, а на ліки - ні. Ситуації не врятує навіть видача ліків за пільговими рецептами певним категоріям населення, бо вони фінансуються лише частково.

Держава розуміє, що без хліба та олії народ не проживе. А без ліків? Враховуючи те, що майже третина населення має ті чи інші хронічні хвороби, навряд чи. От і доводиться розраховувати на співчуття власників аптек та їхнє розуміння низької платоспроможності їхніх постійних клієнтів - пенсіонерів. Втім для більшості підприємців це прибутковий бізнес, і жодна криза йому не завадить (якщо зважити на те, що за кризовий період у місті відкрито ще чотири аптеки).