29-річна Надія Соклакова, яка п'ятий рік живе і працює у Німеччині, розповіла, чого, на її думку, не вистачає українській науці для розвитку.

Дівчина знає ситуацію ізсередини, адже працює у провідному німецькому науковому закладі - Центрі ім. Гельмгольца із дослідження інфекційних захворювань. Зараз вона працює над докторською дисертацією і найближчим часом планує її захистити. А свого часу закінчила магістратуру біологічного факультету ХНУ імені В. Н. Каразіна на кафедрі фізіології людини та тварин.
- В Україні, на жаль, немає відповідної матеріально-наукової бази, зокрема такого сучасного обладнання, на якому, зараз працюю я, - розповідає Надія. - Особливо реагентів, які необхідні для досліджень, але які коштують 500-1000 євро за штуку! А інколи для роботи тобі потрібно використати не один раз такий реагент. У нашому Центрі ми витрачаємо колосальні суми на експерименти і обладнання.

Через це, на думку Надії, в Україні гальмується науковий прогрес, зокрема затягується аспірантура в біології, адже у Європі це робиться швидше. Наприклад, в Україні місяцями можна чекати, поки надійде замовлений реагент для твого дослідження, а у Німеччині його можна отримати протягом тижня. Очевидно, що у країнах ЄС вищий стандарт, він світовий. Якби така база була в Україні, молоді науковці, такі як Надя, не їхали за кордон.

Крім того, не менш важливим є фактор грошового забезпечення науковця. На ту стипендію, яку отримує аспірант в Україні, неможливо прожити. Людина вимушена шукати підробіток, можливо, займатися іншими справами, відволікатися, а не повністю віддаватися науці. А тут на свій заробіток Надія може дозволити собі жити й не думати, де ще шукати додатковий заробіток. Уявіть на свій дохід Надія може орендувати однокімнатну квартиру, сплачувати за тарифи на ЖКГ, купувати одяг, їжу, подорожувати, ще й допомагати батькам в Україні. Для порівняння на свою стипендію аспірант того ж Каразінського університету зможе хіба що зняти кімнату. Робота Наді у Німеччині пов'язана з інфекційними захворюваннями. Це актуальна й передова сфера наукових досліджень. Як говорить дівчина, у науку сьогодні виділяються гроші тільки на те, що потрібно суспільству. Відповідно, прикладна наука більше отримує уваги, у тому числі у грошовому еквіваленті. Надя досліджує сальмонельоз, вивчаючи перебіг інфекції на молекулярному рівні. Над цим вона працює в інтернаціональній команді, разом із вченими із Бразилії, Німеччини, США, Португалії.
- Мені здається що самотужки учений одного певного прориву відкриття не може зробити. Думаю, сьогодні це робить група вчених. Адже масштаби досліджень великі, і тільки спільна робота людей може до чогось привести, - пояснює молода науковець.

Інша особливість європейської науки — вона тут побудована так, що потрібно бути мобільним. Затримуватися на одному місці в науці не прийнято. Із досвідом роботи в інших країнах — більше шансів знайти добру роботу.
- Я почала свою докторантуру в іншому місті, потім шеф знайшла собі кращу роботу в іншому місті. Мені довелося переїхати разом із нею. У Німеччині, та й не тільки тут, а в усій Європі, Америці дуже важлива мобільність. Якщо ти шукаєш роботу, це не означає, що ти знайдеш її у своєму місті. Коли люди тут відправляють заявку на роботу, вони відправляють її по всій країні. До слова, роботодавці доволі часто цікавляться, наскільки працівник готовий переміщатися, - говорить Надія.

Для довідки, середньостатистичний університет у світі отримує фінансування на рік — мільярд доларів США або євро. В Україні з роками обсяги фінансування науки лише танули: у 2014-му фінансування української науки склало 1,9 % від ВВП нашої країни, у 2015-му — 1,7 %. А скільки отримали ми цього року? Аж 0,2 %, а це 500 млн доларів на всю науку України.