Продукцію на повну потужність переробляли два консервні заводи. Та от вони зупинилися, тобто зник ринок збуту — і для овочівницьких господарств виробництво стало затратним. Урешті-решт місцеві агроформування переорієнтувалися на зернові культури.

Відродити галузь взявся Сергій Лупашко. Спочатку орендував у сусідньому селі Грабовому старий яблуневий садок, вдихнув у нього друге життя — і сад знову став родити. А згодом для вирощування помідорів та огірків в Олексіївці спорудив три теплиці. Нині їх у фермерського господарства «Круїз» — п'ятнадцять (це загалом близько гектара), а молоді сади займають 75 гектарів.

Минуло небагато часу — і на місцевих ринках і в сусідніх регіонах з'явилося вдосталь якісної та недорогої городини. Найкращі сорти томатів для засолювання та консервування вивозяться на базари з Олексіївки цілий сезон. Ось такий «помідорний прорив» у регіоні зробило одне фермерське господарство.

Господарство Лупашка має свою родзинку — овочеві ділянки та сад здобули статус «органічних». Це означає, що помідори, огірки, а також яблука, сливи, абрикоси, вишні та черешні отримують не хімічну, а лише органічну поживу. Шведська компанія «Органік-стандарт» видала фермерському господарству С.І. Лупашка сертифікат про те, що стандарт його органічного виробництва «рівнозначний стандарту Європейського Союзу» (в Україні такий є ще тільки в одного господарства на Івано-Франківщині).

Урожай у «Круїзі» збирають двічі на рік. Навесні дозрівають ранні помідори. Огірки — влітку та восени. Вирощують овочі і в теплицях, і на відкритому ґрунті. Зберігають продукцію в обладнаному за найсучаснішими стандартами сховищі, розрахованому на 600 тонн, є й холодильна установка на 200 тонн.

Розвиток овочівництва дався фермерові не вельми легко. Свого часу він зазнав серйозних рейдерських атак із реальними погрозами, коли хотіли прибрати до рук землю, у яку він на той час вклав уже дуже багато власних грошей. Але, на щастя, минулося — і тепер він господарює так, як велить йому селянська душа.

Осіння пора щедра на продукцію «Круїзу». Ходимо по базару, вибираємо. Очі розбігаються — розмаїття кольорів вплітається у позолоту осінніх дерев. А ось і вони, помідори та огірки з Олексіївки, з поля Лупашка. Навіть у ці дні кілограм томатів коштує всього 1,5 гривні. А огірочки, як кажуть, один в один — 4 гривні. Чому ж їх не купувати? А тому завжди стоїть черга перед складеними ящиками. Продукція свіжа, соковита, щойно з грядки. Шлях машини долають невеликий, не те що інші, які «трясуть» помідори з-під Одеси чи Херсона.

Трохи інакша — і більш сприятлива — ситуація з овочівництвом складалася на півдні Одеської області. Тут здавна люди масштабно займаються городиною: вирощують капусту, перець, огірки, баклажани. Та паном завжди залишався помідор, виплеканий щедрим південним сонцем.

У с. Новосільське Ренійського р-ну люди цілий рік зайняті овочами. Тут спеціалізуються на ранній городині. А тому сезон починається у листопаді, коли висівають насіння. Теплиці опалюють, підтримують належну вологість. Недбайливість у цьому може звести нанівець надії на майбутній врожай, а отже, на гідний прибуток. У лютому, коли вже є весняні «вікна», висаджують розсаду у відкритий ґрунт і відразу вкривають плівкою. Коли рослини під плівкою починають цвісти, комахи ще не літають, тож господарі вручну запилюють кожну помідорну квітку. А вже з квітня і до пізньої осені від села раз у раз від'їжджають вантажівки з овочами.

Спорудження теплиці на чотирьох сотках обходиться у кілька десятків тисяч гривень. Але цим витрати не обмежуються, адже під час сильних вітрів плівка рветься — доводиться рулонами купувати нову. Раз на кілька років треба вносити перегній — його купують на тваринницьких фермах, великовантажна машина обходиться до 1,5 тис. грн. У розпал сільгоспробіт, коли родина не може впоратися самотужки, запрошують підмогу із сусідніх сіл. Найманим працівникам треба платити, кілька разів на день їх годувати. Але такі витрати тут вважають обов'язковими.

Та де ж іще заробити селянам, як не зі своєї землі? Треба ростити і навчати дітей, самим гідно жити. Тож томати реально забезпечують людям добробут.

Утім, овочеві справи не завжди йдуть гладко, оскільки є певна залежність виробника від ситуації, яка природно або штучно складається на ринку.

«Картоплю, помідори, капусту, цибулю та інші овочі до України везуть з-за кордону. Коли ринок затоварений ними, закупівельники надто знижують ціни на вітчизняну продукцію, — розповідають селяни. — У минулі часи наші городники везли свої овочі до Молдови та Румунії. Знаємо, що там і зараз дають за них пристойну ціну. Але, на жаль, ці ринки для нас уже закриті».

А тому доводиться працювати на внутрішній ринок, який не завжди доброзичливо налаштований до свого овочівника — за кожний крок треба платити, і чимало. Крім того, труд на помідорах нелегкий, здоров'я не додає. Робота в парнику — як у гарячому цеху. Та селяни впевнені, що це краще, аніж мандрувати по закордонах у пошуках роботи.