Серед розмаїття різних шкідників, що завдають клопоту не лише городникам, а й усім сільгоспвиробникам, попелиці посідають особливе місце. Це – дрібні сисні комахи різного кольору: зелені, сірі, чорні, бувають жовті й навіть червонуваті. В природі існує стільки різновидів попелиці, скільки й культурних рослин, – баштанна, горохова, капустяна, бурякова, зонтична, персикова… Зимують попелиці на коренях овочевих культур, рослинних рештках, а також на бур'янах, зокрема дикій редьці, грициках. Окремі види «квартирують» на тоненьких гілочках жасмину, калини, як правило, в стадії яєць теж різного забарвлення. Навесні з них відроджуються личинки, які живляться соком рослини, на якій зимували.

Поступово личинки попелиці перетворюються на безкрилих живородних самок, які відкладають яйця і стають засновниками цілих колоній попелиць. Пізніше, коли листя дикорослих рослин грубішає, серед самок з'являються крилаті комахи, які перелітають на культурні рослини. Їх ентомологи ще називають самицями-розселювачами. Вони, розмножуючись на нових місцях, захоплюють їх і колонізують. Чисельність попелиць зростає так швидко, що вони, як правило, повністю покривають верхні молоді пагони й листя. За літо попелиці можуть дати 16 поколінь.

Восени в колоніях шкідників з'являються крилаті самці й самки. Після парування жіночі особини відкладають яйця, що йдуть у зиму, а самі гинуть. Навесні весь цикл відродження попелиць повторюється.

Помічено, що цього року для розмноження попелиць склалися надзвичайно сприятливі умови – температура повітря й рівень вологості. Як наслідок – попелиці є всюди. На присадибних та дачних ділянках вони заселяють практично всі овочеві й баштанні культури (кабачки, огірки, помідори, моркву, картоплю, дині, кавуни тощо), а також плодові (черешні, вишні, яблуні, груші, персики, сливи).