Істинний піст - чинити добро

Це підводить нас до ще однієї сутнісної прикмети християнського посту - дієвої любові до ближнього. Ще старозавітні пророки наголошували на тому, що істинний піст - не в утриманні від їжі чи виконанні якихось ритуальних практик, а в чиненні справедливості, добра і милосердя іншим людям. Тут вартує навести повністю красномовний текст пророка Ісаї: «Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та попіл? Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа? Хіба не ось такий піст я вибрав: розірвати кайдани несправедливості, пута ярма розв'язати, відпустити на волю утиснених і всяке ярмо розбити? ... Вламати голодному хліба свого, а вбогих бідаків до дому впровадити? ... Нагого зодягнути, і не ховатися від свого рідного Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і швидко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею побіч тебе!» (Іс. 58, 5 - 8). Годі висловити суть посту краще за ці слова пророка.

Піст має ще й літургійний, молитовний вимір. Це час посиленої молитви, не лише нашої особистої, але й церковної. У літургійному календарі Греко-Католицької Церкви Великий піст займає окреме місце і є часом особливих богослужінь. Вони мають покаянний характер, що поєднує сум за гріхи і радість очищення та наближення до Бога. Згідно зі стародавньою традицією Церкви, у будні дні Великого посту не служимо Божественної Літургії і не причащаємося Євхаристією, оскільки піст - це час пережиття покаяння і віддаленості людини від Бога. Євхаристію, яка є участю в радості Воскресіння Христового і в Царстві Божому, звершуємо лише по суботах та неділях. Двічі на тиждень, щосереди і щоп'ятниці, відбувається Літургія Передосвячених Дарів (по суті, Вечірня з Причастям), щоб давати вірним підтримку Євхаристії в духовних подвигах посту. Одним із головних богослужінь Посту є Великий покаянний канон св. Андрея Критського. Це довге богослужіння, з численними доземними поклонами, де ми на прикладі біблійних образів Старого і Нового Завітів згадуємо власні гріхи та приносимо за них покаяння.

Піст - це щось сумне і понуре?

Однак як сучасній людині, з її обов'язками і швидким темпом життя, практикувати піст так, щоб благодатно пережити цей період і духовно зростати? Як кожен засіб, піст залежить від обставин і не має універсальних рецептів. Ми самі повинні визначити, що стоїть між нами і Богом, що найбільше утруднює наш зв'язок, і зосередити свої зусилля у відповідному напрямку. Тут можна поділитися кількома міркуваннями, які мені видаються найважливішими, або виглядають переконливими особисто для мене.

Найперше, треба позбутися переконання (часто нав'язаного нам вихованням і оточенням), що піст - це щось сумне і понуре. Сам Господь говорить: «Коли ви постите, не будьте понурі, як лицеміри, бо вони насуплюють свої обличчя, щоб люди бачили, що вони постять» (Мт. 6, 16). Так, піст - це подвиг і зусилля. Однак так само зусиллям є спорт, опанування якоїсь професії чи мистецтва, турбота про своє здоров'я, вихід на гірський хребет...