На думку Пола Деннісона, найголовнішою вправою для зняття стресу є вживання чистої негазованої води. Так-так — ця вправа входить до офіційного переліку вправ. Мої діти вивчили її дуже добре, і тепер, якщо вони почуваються втомленими, загальмованими, «пересохлими», якщо в них починає боліти голова або стає якось дуже тривожно, — то відразу біжать до пляшки з водою. Важливо розуміти, що інші напої, такі як чай, кава, соки, солодкі напої — не замінять води. Адже для ефективного функціонування організму важлива готова для споживання вода, яку організмові не треба виокремлювати з інших речовин. Чому вода така важлива? Очевидно, тому, що ми на 80 % складаємося з рідини і наш організм функціонує завдяки коректній роботі рідин: крові, лімфи, спинномозкового ліквору, який несе живлення для мозку, жовчі, слизу тощо. У разі нестачі води всі важливі рідини починають густішати, повільніше рухаються і, таким чином, не встигають правильно розподіляти необхідні для життєдіяльності речовини. Мозок відчуває загрозу життю, а ми — постійну тривогу і напруженість. Особливо схильним до тривоги радять не лише пити воду, а просто тримати її в полі зору, наприклад, поставивши чашку з водою біля себе під час роботи. Так ми нагадуємо нашому давньому мозку рептилій, які на свій страх і ризик полишили водне середовище заради суші, що вода є і вона поруч. А отже, не потрібно заради порятунку вимикати системи життєдіяльності і впадати в сплячку.

ПОЗИТИВНІ ТОЧКИ

Згадайте роденівського Мислителя, та й самих себе: коли думаєте над чимось, ви часто прикладаєте руку до чола. Таким чином відбувається стимуляція лобової артерії, яка несе кров до лобової частки, що спричиняється до ввімкнення критичного мислення, а також відтоку крові від гіпоталамуса, що дуже чутливий до стресу. У разі стресу ви в такий спосіб, привертаючи увагу свого мозку, наче нагадуєте йому, що він може користуватися новішим еволюційним здобутком — неокортексом. Отже, вправу роблять так: ви легко торкаєтеся вказівним і великим пальцем однієї руки точок над кожним оком, а також посередині між ними і лінією волосся — і так тримаєте доти, доки не відчуєте легку пульсацію. Потім чекаєте ще 5 секунд і закінчуєте вправу. Якщо ви боїтеся, що не знайдете потрібних точок, можете просто прикласти долоню до чола і потримати. Завдяки цьому ви зможете чіткіше побачити проблему, врахувати можливі наслідки, відпустити емоційні переживання. Ця вправа також підходить для зняття головного болю, викликаного стресом.

ДІАФРАГМАЛЬНЕ ДИХАННЯ

Як було сказано раніше, іноді ми сприймаємо стрес як необхідність рятуватись або тікати. В такому разі нервова система за допомогою р-комплексу перемикається в режим утечі, а це означає прискорення серцебиття, підвищення артеріального тиску і вентиляції легенів: щоб підтримувати такий високий ритм серцебиття і швидку циркуляцію крові, потрібно швидко подавати порції свіжого повітря в легені. Активізується грудне дихання. В цей самий час парасимпатична нервова система вимикає «непотрібні» (на її думку) для втечі системи, що відповідають за травлення, сон тощо. Часом буває: стрес уже минув, а часте грудне дихання — ні, воно й далі посилає сигнали в нервову систему, що небезпека триває. Через грудне дихання можуть траплятися й напади паніки. В такій ситуації допоможе перехід на діафрагмальне дихання, або дихання в живіт. Для виконання цієї вправи потрібно покласти руку на живіт і спрямувати свій вдих саме туди, щоб під час вдиху рука разом із животом піднялась, а під час видиху — опустилася, ніби виштовхуючи залишки повітря. Вдих має бути глибоким, але повільним. Коли вам вдасться відчути, що ви дихаєте в живіт, зробіть 3–4 повільні повні вдихи–видихи. Ця вправа насичує киснем усе тіло і посилає нервовій системі сигнал про те, що небезпека минула, переводячи її в режим спокійного функціонування. Після закінчення ви відчуєте певне розслаблення і підвищення енергетичного рівня. Крім того, ця вправа полегшує читання і покращує ораторські здібності.

ПЕРЕХРЕСНІ КРОКИ

Як відомо, головний мозок людини має дві півкулі, кожна з яких виконує власну функцію, але лише інтегрована взаємодія обох півкуль гарантує нашу ефективну не лише розумову, а й фізичну діяльність. Звісно, у кожного індивіда переважає певна півкуля. У праворукого — це ліва півкуля, у шульги — права. Однак інколи під дією стресу відбувається дисбаланс, що призводить або до втрати зв'язку між півкулями, або до погіршення його якості. В такому разі в пригоді стане вправа «перехресні кроки». Ця вправа сприяє відновленню координації та орієнтації в просторі, засвоєнню нової інформації, знімає біль у попереку і підтягує м'язи живота. Виконувати вправу просто. Ви крокуєте на місці, по черзі піднімаючи ліву і праву ногу, при цьому до правої ноги схиляєте лівий лікоть, а до лівої — правий. Важливо, щоб нижня частина тіла і ноги піднімалися прямо, не відхиляючись убік, а ось верхня частина тіла має скручуватися. Потрібно зробити по 5–6 кроків на кожну ногу. Ця вправа не лише інтегрує праву і ліву півкулі, а й відновлює втрачений зв'язок інтелект–тіло. Тому її радять виконувати перед будь-якою діяльністю, що передбачає вивчення нового — як у тілесному плані, так і в інтелектуальному.

Гімнастика мозку є частиною освітньої кінесіології і пропонує багато вправ та їх комбінацій, які так чи інакше допомагають справитися зі стресом, інтегрувати півкулі мозку, збалансувати спілкування між тілом та інтелектом, повернути собі радість мислення і відчуття власного тіла одночасно. Цю систему використовують у багатьох країнах світу, а в деяких із них її запроваджено в школах на обов'язкових засадах, зокрема у Великій Британії та Росії. 1987 року вперше було оцінено результати гімнастики мозку. В експерименті брали участь 19 учнів корекційної школи. Кожен учень робив вправи з гімнастики мозку по 10–15 хвилин щодня. Завдяки цьому за рік показники прогресу учнів зросли на 50 %. Найбільше підвищилася здатність концентруватися на розв'язуванні завдань. Очевидно, що в цьому разі з дітьми працювали професійні педагоги, які індивідуально підбирали кожній дитині необхідний комплекс. Але навіть якщо самому навчитися робити прості вправи і виконувати їх регулярно — наприклад, частіше пити воду чи дихати в живіт — то ефект також буде помітним.

Існує й критика щодо самого автора та його підходу. Систему було розроблено для того, щоб людина в будь-якій стресовій ситуації, хоч би де вона була, могла допомогти собі простими рухами, що не вимагають жодного глибокого наукового знання чи медичної практики. Тому, можливо, вона й виглядає дещо спрощеною, не такою науковою, як хотілося б деяким критикам. Однак система вправ працює і покращує стан, допомагає подолати наслідки хронічних чи раптових стресів дорослим і дітям незалежно від причин чи тривалості їхнього стресу. Ми часто чуємо, що сучасні люди забагато думають, занадто перевантажені інформацією, живуть у віртуальному світі. Так і є, оскільки світ змінився з часів, коли нашим предкам доводилося виживати в первісному лісі. Проте чи варто вимикати найточніший інструмент пізнання задля того, щоб відчути себе живим? Людині, на відміну від тварини, щоб відчути себе живою, треба усвідомити себе такою. Потрібно не лише відчувати фізичну присутність, мати фізичні відчуття, а й розуміти своє місце серед собі подібних, знати, чого прагнути, усвідомлювати межі моралі. Тому замість того, щоб щось вимикати, спершу варто збалансувати філігранні зв'язки між частинами мозку, між розумом і тілом, між духовним і фізичним. І саме тоді ми зможемо ненадовго відчути себе щасливими — лише для того, щоб насититись енергією, аби рухатися далі у безкінечних пошуках щастя.