Базидієві гриби (Basidiomycota) є другим за кількістю видів, після сумчастих, відділом справжніх грибів (понад 30 000 видів).

Вегетативне тіло базидієвих грибів — це довгі павутинисті тонкі гіфи, які переплітаються між собою і утворюють грибницю — міцелій. У деяких грибів, наприклад опенька осіннього (Armillaria mellea), він може формувати ризоморфи — великі тяжі паралельно сполучених гіф. Завдяки ризоморфам гриби поширюються по субстрату, вони слугують для переносу поживних речовин. У деяких видів базидієвих грибів, як і у сумчастих, формуються щільні сплетення гіф різної будови — склероції. Вони мають різну форму (зазвичай округлу), містять запасні поживні речовини і дуже мало вологи.

На міцелії за певних умов (відповідна температура, належний рівень вологості, наявність субстрату тощо) утворюються органи репродукції — плодові тіла. Спочатку на грибниці з'являються «гузирі», які перетворюються на примордії — зачатки майбутніх плодових тіл. Грибниця може існувати десятиріччями, поки на ній не утворяться плодові тіла, які на відміну від самої грибниці у багатьох видів грибів здатні існувати відносно недовго. У деяких видів гнойовиків вони утворюються протягом годин і майже одразу розпливаються. М'ясисті плодові тіла білих грибів виростають за 10-16 днів і розкладаються протягом такого ж часу. За тривалістю існування плодові тіла класифікують на багаторічні та однорічні. Серед однорічних виділяють ті, що існують протягом короткого часу (від кількох годин до 10-15 діб), та такі, термін існування яких зазвичай відповідає більшій частині одного вегетаційного сезону, а їх загибель не супроводжується загниванням.

Функцією плодових тіл є утворення спор. Спори формуються на поверхні булавоподібних клітин — базидій, зазвичай по 4 штуки. До моменту дозрівання вони поєднані з базидіями ніжками-стеригмами. При дозріванні спори викидаються в повітря.

Базидії зі спорами та стерильними елементами утворюються на спеціальному спороносному шарі — гіменії. У базидієвих грибів гіменій формується на гіменофорі, який у шапинкових грибів розташований знизу шапинки. Гриби, у яких спороносний шар розміщений на гіменофорі, називаються гіменоміцетами.

Розрізняють різні типи гіменофора: трубчастий, пластинчастий, шипастий, гладенький тощо. Трубочки можуть бути овальними, круглими, у вигляді багатокутників тощо.

У деяких грибів, наприклад печіночниці (Fistulina hepatica), вони легко відділяються одна від одної, а в інших, наприклад у боровиків (Boletus edulis), не відокремлюються взагалі. Трубочки різняться за висотою, розмірами отворів та товщиною стінок.

Пластинки — це плоскі, променисті утворення, які ідуть від країв шапинки до ніжки. Пластинки можуть бути як прямими, так і віялоподібно розгалуженими. Іноді вони поєднані між собою поперечними ребрами. Гриби різняться висотою та товщиною пластинок. Колір пластинок залежить від кольору самого плодового тіла, а також від кольору спор на їх поверхні. У деяких видів, наприклад печериць (Agaricus), колір пластинок змінюється з віком: у молодих плодових тіл він білий або білуватий, а у зрілих — чорно-коричневий.

Гриби з шипуватим гіменофором трапляються на так часто.

У гастероміцетів (до яких відносяться дощовики) спороносний шар міститься всередині плодового тіла.

У багатьох шапинкових грибів на шапинці та ніжці часто помітні сліди інших частин плодового тіла — покривала, які повністю зберігаються тільки у молодих плодових тіл. Виділяють загальне і часткове покривала. Наприклад, у мухомора червоного (Amanita muscaria) загальне покривало вкриває весь гриб, який на цій стадії за формою нагадує яйце. З часом покривало розривається, і у дорослого екземпляра від нього залишається лише піхва біля основи ніжки і пластівці на шапинці. Частковим покривалом у молодого мухомора закриті лише пластинки під шапинкою. Саме від нього на ніжці мухомора залишається кільце, а на шапинці — його уривки. Таке покривало може бути ватоподібним, павутинистим, слизуватим тощо.

У складі відділу представлені майже всі екологічні групи грибів, в тому числі сапротрофи на різноманітних субстратах, паразити вищих рослин, мікоризоутворювальні, дереворуйнівні гриби тощо. Серед базидієвих значна кількість видів належить до їстівних або отруйних грибів. Деякі представники цього відділу мають цінні лікарські властивості й використовуються у фунготерапії.