Передмова

«Граматичний словник української літературної мови (словозміна)» подає повні словозмінні парадигми слів української мови (в акцентуйованому орфографічному варіанті). Відомості про словозмінні особливості слів можна знайти у словниках різних типів — орфографічних, орфоепічних, наголосів, тлумачних, перекладних. Названі джерела не подають повної інформації про словозмінні парадигми слів, тому що це не є їхнім прямим завданням. У пропонованому Словнику кожному слову приписано код формалізованого представлення його словозмінної парадигми як зразка (типу) слововідмінювання з комплексом значень відповідних словозмінних характеристик.

Укладанню Граматичного словника передувала багаторічна робота співробітників відділу структурно-математичної лінгвістики інституту мовознавства ім. О.О.Потебні над проблемами словозміни української мови і, зокрема, над визначенням засад формалізованого опису словозмінних ознак лексики для створення структурної граматики української мови, а також для комп'ютерного опрацювання текстової інформації. Результати цих досліджень опубліковано в таких колективних працях, як «Статистичні параметри стилів», «Морфемна структура слова», «Структурна граматика української мови. Проспект», «Частотний словник сучасної української художньої прози», «Закономірності структурної організації науково-реферативного тексту», «Морфологічний аналіз наукового тексту на ЕОМ», «Синтаксичний аналіз наукового тексту на ЕОМ», «Використання ЕОМ у лінгвістичних дослідженнях» та ін. за участю В.І.Перебийніс, М.М.Пещак, М.П.Муравицької, Т.О.Грязнухіної, Н.П.Дарчук, Н.Ф.Клименко, Л.І.Комарової, В.І.Критської, Т.К.Пуздирєвої, Л.В.Орлової, Л.А.Алексієнко, Т.І.Недозим. Практичним використанням набутих результатів стала створена у 1997 році система орфографічного контролю українських текстів РУТА. Нині вона разом із системою українсько-російського та російсько-українського машинного перекладу ПЛАЙ входить до складу українського офісу операційної системи WINDOWS.

Реєстр Словника нараховує близько 140 тис. слів. Основу реєстру склав реєстр Орфографічного словника української мови видавництва «Довіра» 1999 р. — найповніший новий орфографічний словник на початок роботи над Словником. Для упорядкування реєстру використано інші джерела (див. стор. 5 - 6). Орфографічні варіанти вихідних форм подано за зразком орфографічних словників. У Словник не включено власні назви та слова з дефісним написанням, складники яких відмінюються окремо (виставка-продаж, синій-синій і под.). Реєстрові слова мають традиційну вихідну словникову форму. Порядок розташування слів — інверсійний (за алфавітом з кінця слова), завдяки чому слова з однаковими фінальними частинами і, відповідно, однаковими словозмінними характеристиками розташовано поруч. До деяких слів подано варіанти словозміни або її окремих словозмінних характеристик, запропоновані авторами словника; їх виділено знаком зірочка після літер у коді парадигми.

У Додатку 1 зібрано і класифіковано всі відомості про словозмінні характеристики реєстрових слів — ряди флексій, схеми наголошування, зміни в основах. Подано також повний перелік словозмінних парадигм, які були зафіксовані у Словнику, (Додаток 2). У Додатку 3 вміщено частотні характеристики словозмінних парадигм.

Словник уклав авторський колектив Відділу структурно-математичної лінгвістики Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України (з 2011 р. — Відділ структурно-математичної лінгвістики Інституту української мови НАН України) у складі канд. філол. наук В.І.Критської (науковий керівник), канд. філол. наук Л.В.Орлової, мол. наук. співробітника Т.К.Пуздирєвої, канд. філол. наук Ю.В.Романюк, програміста Т.І.Недозим. Відповідальний редактор — доктор філологічних наук, чл.-кор. НАН України Н.Ф.Клименко.

Словник стане у пригоді всім, хто вивчає українську мову або поглиблює знання з неї. Він має привернути увагу науковців-філологів до нерозв'язаних питань словозміни української мови, зокрема посприяє уточненню правил українського правопису. Матеріали Словника можна буде використати у наукових дослідженнях, для укладання словників, створення граматик, посібників, а також комп'ютерних продуктів різного призначення.

Усі зауваження й побажання просимо надсилати на адресу: Київ-1, вул. Грушевського, 4, Інститут української мови НАН України, Відділ структурно-математичної лінгвістики, або на e-mail grslovnyk@i.ua

Будова словникової статті

Словникова стаття включає реєстрове слово у вихідній формі, позначку частини мови, кінцеву флексію вихідного слова (в імен) або кінцевий суфікс основи (у дієслів), код типу парадигми, примітки (коментарі щодо властивостей словозміни слова). Омоніми, точніше, омографи з однаковим типом відмінювання включено до реєстру один раз, багатозначні слова, навпаки, повторено стільки разів, скільки варіантів відмінювання вони презентують; у примітках подано відповідне значення такого омографа. У примітках можуть також міститися відсилання до графічного варіанта/варіантів реєстрового слова.

Код типу парадигми є формалізованим представленням множини словоформ реєстрового слова. Він складається з трьох позицій. У першій позиції числом (з можливими буквеними символами) позначено флексійний набір парадигми, тобто ряд флексій усіх словоформ слова. Другу позицію призначено для опису схеми наголошування словоформ; її позначено великими літерами О (від основа) та Ф (від флексія) у різних комбінаціях і з можливими додатковими позначками. Ці дві позиції завжди є заповненими. Остання, третя позиція коду заповнюється не обов'язково, а тільки у випадках зміни буквеного складу основ словоформ в одній парадигмі. Наприклад:
сади́ба ж -а 1 О

Слово садиба іменник жіночого роду (позначка ж), неістота (позначка відсутня, для істот використовуємо позначку і). Флексія вихідної форми -а, відповідно основа вихідної форми садиб-. Флексійний набір має номер 1 і позначає ряд флексій іменників першої відміни жіночого роду твердої групи. Схема наголошування О вказує на незмінність наголосу (на основі) у всіх словоформах цього слова.

вберегти́ док -0- 2 ФФ Ж1Ї

Дієслово вберегти́ — доконаного виду (док), без кінцевого суфікса основи (позначка -0-), вихідна основа берег-. Набір закінчень 1 дієвідміни (позначка 2). Схема наголошування ФФ: наголос на дієслівному суфіксі -ти інфінітива переходить на флексію в усіх особових формах. Позначки графічних змін вихідної основи вказують на чергування кінцевого приголосного основи г/ж у формах, за винятком форм минулого часу, вбереж- (Ж1), а також чергування е/і у словоформі чоловічого роду минулого часу вберіг (Ї).

Відомості про флексійні набори, схеми наголошування та зміни в основах зібрано в інформаційних таблицях окремо для кожного словозмінного підкласу (див. Додаток 1). Іменник у словнику представлено вісьмома словозмінними підкласами — за трьома родами і множинні з додатковою інформацією істота/неістота. Дієслова поділено на підкласи доконаного і недоконаного виду. Крім того, виділено власне прикметники, займенникові прикметники, числівникові прикметники, дієприкметники (інформаційні таблиці для цих названих класів ті самі), займенникові іменники і числівники. Є група підкласів, що складаються з невідмінюваних слів: дієприслівники, прислівники, прийменники, сполучники, частки, предикативні слова, вигуки.

Поділ на основу та флексію

Реєстрові слова представлено у графічній формі — як ланцюжки букв та додаткових символів (знак апострофа, дефіс). Формалізація аналізу буквеного складу словоформ спричинює вибір способу поділу на основу та флексію в усіх іменних і дієслівних формах, що є традиційним, зокрема, для форм непрямих відмінків. Наприклад, у словоформах олен-я, олен-ю, іне-єм на пом'якшення кінцевого приголосного основи вказують голосні флексій я, ю, є (так само, як буквосполучення ьо). У словоформах кра-єм, сто-ю, до-ять ті самі літери вжито замість буквосполучення йе, йу, йа. Для уніфікації представлення основи та флексії відділяємо формальні (графічні) флексії ь та й у формах кра-й, олен-ь, сті-й, кин-ь (як один з показників нульової флексії і пом'якшення основи на відміну від джбан-0, пекар-0, вдар-0, де нульова флексія вказує і на твердість кінцевого приголосного основи), син-ього — з пом'якшеним кінцевим приголосним на відміну від зелен-ого. Отже, словозмінні парадигми, визначені у Словнику, є графічними парадигмами.

Як користуватися словником

Для утворення множини словоформ (або окремої форми) лексеми можна обрати один із двох способів. Обидва способи спираються на інформацію до реєстрового слова, але використовують її по-різному.

За першим способом пропонуємо утворення словоформ за зразком. Зразки парадигм зібрано в Додатку 2 до Словника. Код парадигми слова є його міткою — адресою у списку зразків. Зразки згруповано за частинами мови та підкласами, всередині підкласу — за номерами флексійних наборів, за порядком схем наголошування (з одним номером флексійного набору), за алфавітним порядком позначок замін (з однією схемою наголошування). Зразок включає всі граматичні форми слова з граматичною інформацією, отже, можна вибрати і окрему словоформу. Основи словоформ відділені від флексії дефісом. Основа вихідної словоформи лексеми, парадигма якої формується, — це залишок після відділення флексії, яку подано в словнику.

Наприклад, щоб утворити парадигму реєстрового слова о́круг (о́круг ч -0 8м ОФ Г2), шукаємо в таблиці парадигм іменників чоловічого роду парадигму з кодом 8м ОФ Г2. Як зразок з таким кодом виступає слово остро́г. Змінюючи вихідну форму слова о́круг за зразком словоформ слова остро́г, отримаємо його парадигму.

Обираючи другий спосіб породження словоформ лексеми, використовуємо інформаційні таблиці словозмінних характеристик (див. Додаток 1). Починати треба з повторення основи вихідної форми стільки разів, скільки флексій є у флексійному наборі парадигми слова, тобто формувати таблицю словоформ із традиційно заданим порядком для лексеми певної частини мови. У разі відсутності в коді парадигми позначок замін в основі, до основ приписуємо послідовно флексії за їхнім порядком у табличному флексійному наборі. Потім ставляться наголоси за відповідною схемою з таблиці. Якщо позначки замін є, спочатку впорядковуємо основи словоформ (робляться заміни), далі дописуємо флексії і ставимо наголоси.

З коду наведеного прикладу визначаємо флексійний набір 8м — один з варіантів ряду закінчень іменників чоловічого роду другої відміни твердої групи з нульовою флексією називного відмінка однини (є варіанти 8, 8мм та ін.) і закінченням -у в родовому відмінку однини. Особливістю ряду 8м є наявність флексії -і, крім -ові, у місцевому відмінку однини (з чергуванням кінцевої літери основи о́круг-0/(в) о́круз-і — позначка Г2 у коді). Схема наголошення ОФ вказує на те, що в словоформах множини наголос переміщується з основи на флексію: округ-и́, округ-́ів ...

Обидва способи дають змогу визначити будь-яку окрему форму слова завдяки прийнятому формату таблиць.