Вивчали хімічний режим підземних вод, які використовуються для напування тварин у західній біогеохімічній зоні України. За органолептичними показниками та хімічним складом вони відповідають чинним вимогам. Проте у воді досліджуваних господарств виявили меркурій, що досить небезпечно, а вміст феруму та мангану перевищував нормативні величини втричі.

Вода - важлива складова всього живого на Землі. Вона входить до складу органів і тканин тварин. Вода становить у середньому 75 % маси тіла ссавців. Усі біохімічні реакції, що лежать в основі життя, відбуваються за її безпосередньої участі. Вода в крові й тканинній рідині бере участь у транспорті речовин між клітинами й органами, регулює осмотичний тиск, підтримує температурний гомеостаз, виводить продукти обміну з організму.

Хімічний склад води здебільшого свідчить про хімічний склад середовища, в якому вона перебуває. Як надлишок, так і нестача мінеральних солей у водному середовищі (зокрема мікроелементів) дають початок біогеохімічним ензоотіям. За академіком В.І. Вернадським, природні води належать до складних водних розчинів. До них входять макро- й мікроелементи, гази, органічні речовини, мікроорганізми. Зокрема нині в підземних водах виділено 85 (зі 105) хімічних елементів таблиці Д.І. Менделєєва, які характеризують загальний хімічний стан води, її властивості та визначають наукове й практичне значення.

Є три основні джерела постачання тварин водою - поверхневі відкриті водойми, підземні ґрунтові й напірні (артезіанські) води, атмосферні опади.

Слід також зазначити, що ресурси підземних вод на території України розміщені нерівномірно. Найбільше їх зосереджено в північних та західних областях України – Волинській, Київській, Львівській, Рівненській, Чернігівській. Потужні запаси невикористаних водних ресурсів є в Харківській області.

У попередніх публікаціях ми описували санітарно-гігієнічну характеристику якості води для напування тварин у господарствах західної біогеохімічної зони України. Слід узяти до уваги той факт, що сучасні технології ведення тваринництва вимагають детальнішого вивчення чинників, які б сприяли отриманню якісної й доступної продукції (молока, м'яса) та забезпечували нормальний фізіологічний розвиток тварин і їх відтворення. На нашу думку, одним з основних критеріїв якості й безпечності продукції тваринництва є саме вода.

Мета роботи - дослідження хімічного режиму підземних вод, які використовуються для напування тварин у західній біогеохімічній зоні України.

Матеріали і методи

Дослідження проводили впродовж 2011-2012 рр. у чотирьох господарствах Волинської та Львівської областей України: СГПП «Рать» та СГТЗВО «Городгаце-2» Луцького району, ПОСП ім. І. Франка Горохівського району, приватній агрофірмі «Білий Стік» (1-ше відділення - с. Комарів; 2-ге - с. Волиця) Сокальського району Львівської області.  Господарства розташовані в західній біогеохімічній зоні України.

Проби води для напування тварин у кожному з господарств відбирали зі свердловини й напувалки посезонно, відповідно до чинної методики.

Воду досліджували методом напувальних проб (п=3) у ДУ «Волинська регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини» за загальноприйнятими методиками. Вміст важких металів у воді визначали у Київській міській державній лабораторії ветеринарної медицини методом атомно-адсорбційної спектрофотометрії. Головні іони та сольовий склад води аналізували за формулою М.Г. Курлова.

Якість води оцінювали за Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10). Експериментальний матеріал було оброблено статистично.