Лофт. Основні риси: • відкрите планування, де практично немає поділу на кімнати; • індустріальні риси: груба штукатурка, цегляна кладка, бетон, виставлені напоказ труби, чавунні батареї, різні конструкції; • величезні вікна, які найчастіше не оформляють жодними фіранками і шторами для максимальної кількості природного світла в приміщенні; • меблі будь-які — сучасні та антикварні, яскраві та приглушених тонів, а ще краще — поєднання нового і старого (наприклад, шкіряного ретро-крісла та сучасного скляного столика); • усе незвичайне і футуристичне (світильники незвичайної форми, витончена люстра зі скляними намистинами або кришталем, пуфи найнесподіваніших кольорів, оригінальні вази та скульптури, елементи декору в етнічному стилі, яскраві постери, графіті й навіть дорожні знаки). Ф'южн. Основні риси: • насичені, яскраві кольори — малиновий, зелений, бірюзовий, золотий, чорнильно-синій, червоний, помаранчевий, чорний і білий; • точкове підсвічування: настільні лампи, бра, торшери, свічки; • відчуття тонкої грані між геніальним екстравагантним поєднанням і несмаком; • безліч різноманітних декоративних деталей; • різноманітність оздоблювальних матеріалів; • незвичайні рішення, які виходять за рамки звичного і загальноприйнятого. Еклектика. Основні риси: • закруглені кути, строгі вертикальні лінії; • декоративні елементи меблів у формі зигзагів, кіл, трикутників; • шовкові шпалери і важкі теплі драпірування на вікнах і дверях; • м'які дивани з декоративними подушками, барвисті покривала, килими; • позолочені накладки в оздобленні рам для картин і дзеркал; • люстри зі скла або позолоченого дерева, підлога зі складального паркету; • зручність і комфорт, поєднання сучасної стилістики з історією минулого. 2. Принципи дизайну. Слово «дизайн» у нашій мові з'явилося відносно недавно. Прийшло воно з італійської й у перекладі має безліч значень. «Disegno» — це задум, план, намір, мета, креслення, ескіз, начерк, малюнок, візерунок, модель, шаблон, композиція. У зв'язку з бурхливим розвитком сучасних технологій, поняття дизайну набуло нового, ширшого змісту і тепер означає не лише якийсь окремий предмет, а є цілим напрямом, застосовним до всіх галузей сучасної діяльності людини. У 1959 р. як міжнародне позначення цього поняття було прийнято термін «industrial design» — «індустріальний дизайн». В українській мові слово «дизайн» вважають синонімом словосполучення «художнє конструювання». Дизайн (англ. design) – різновид художньо-проектної діяльності, що поєднує принципи зручності, економічності та краси. Його метою є створення гармонійного предметного середовища, що якнайповніше задовольняє матеріальні та духовні потреби людини. Сторінками історії З історії дизайну Дизайн виник у сфері промисловості у зв'язку з розвитком масового виробництва в XIX-XX ст. як особлива творча діяльність, у процесі якої долається розрив між користю і красою, стирається межа між мистецтвом і технікою. Класичний дизайн з'явився з симбіозу ремісничої художньо-прикладної творчості та машинного промислового виробництва. Піонером у становленні дизайну був англійський художник Вільям Моріс. У вікторіанську епоху, у середині XIX ст., у період бурхливого розвитку масового машинного виробництва він спробував поєднати художню творчість з інженерною промисловою діяльністю, щоб надати естетично виразного вигляду безликим речам машинного виробництва. У своїх майстернях він розробляв шпалери, меблеві тканини, посуд, оформляв їх рослинними малюнками, намагаючись подолати, таким чином, відчуження міського (штучного) середовища від природного. Сучасний дизайн сформувався в період після Другої світової війни. Причому найбільш стрімко він почав розвиватися в Японії. Саме цій країні ми зобов'язані багатьом принципам, які завжди були основою традиційного японського мистецтва, а тепер стали основоположними в усьому дизайнерському мистецтві: композиція, асиметрія і доцільність. Неабияку роль відіграла японська естетика і любов до прекрасного. Товари японських виробників завжди відповідають двом головним вимогам: практичність і краса. За принципами японського дизайну створення форм має бути продуманим і завершеним. Ще одна прикметна риса японського дизайну – натхненність речі. Людина, яка займається дизайном (дизайнер), має володіти знаннями в багатьох галузях і вміло застосовувати їх на практиці. Дизайн — це сучасне мистецтво художнього конструювання, розробка зразків раціональної організації предметного середовища. Зараз не залишилося практично жодної сфери діяльності людини, яка б не піддалася впливу дизайну. Існують: • дизайн інтер'єру; • дизайн одягу; • дизайн книги; • ландшафтний дизайн; • предметний дизайн; • виставковий дизайн; • дизайн реклами та інші види. Дизайн є творчою діяльністю, що об'єднує в процесі проектування досягнення в різних галузях — техніці, технології, економіці, соціології, мистецтві — з метою створення естетично досконалих, конкурентоспроможних виробів, незалежно від виду виробництва. Дизайнерський підхід до вирішення проектних завдань характеризується, по-перше, спрямованістю проектування на задоволення утилітарних запитів споживачів (зручність, комфорт, функції, відповідність навколишньому середовищу), по-друге, жорсткою заданістю виробничо-економічних умов (використовувані матеріали, технології, конструкції з урахуванням економічної доцільності), по-третє, необхідністю комерційного успіху в реалізації продукції (урахування тенденцій моди, соціальних аспектів, маркетингу). Теоретичною основою дизайну є проектування. Це особливий процес, що передує власне виготовленню продукту і моделює його в знаковій формі: креслення, макети, моделі, пояснювальні записки.