Звільнення країн Південно-Східної Азії від колоніальної залежності супроводжувалося «брудними» війнами і внутрішніми соціальними конфліктами, деякі з яких і досі врегульовані неповністю та час від часу даються взнаки. «Гарячими точками» є території, на яких постійно точиться партизанська війна на Філіппінах; «золотий трикутник» на стику Китаю, Лаосу та М'янми, що його контролює наркомафія. Конфліктність субрегіону посилює й система морських кордонів в акваторіях морів, прилеглих до східного узбережжя Азії.

Східна Азія Країни Східної Азії – ядро Азійсько-Тихоокеанського регіону, який охоплює Південну, Південно-Східну Азію, Австралію та Океанію. Це – субрегіон древніх цивілізацій, країни якого наприкінці XX – на початку XXI ст. вступили в стадію відродження. Найголовнішим його наслідком стало перетворення так званого Далекосхідного трикутника (Японія – Китай – Південна Корея) на один із основних світових осередків сили. Зростання ВВП цих країн, випереджувальний розвиток виробництв на основі високих технологій, формування сучасних науково-виробничих комплексів, потужних фінансово-банківських систем (банки Китаю та Японії – серед лідерів світового фінансового бізнесу) супроводжувалися розвитком зовнішньоторговельних зв'язків з країнами світу, зростанням культурного впливу та їхніх зовнішньополітичних амбіцій. Нині на роль регіональних лідерів претендують дві країни – Китай і Японія. Важливими чинниками зростання для них є не тільки сучасний потужний економічний потенціал (за показником ВВП відповідно друге і третє місця у світі), а й поєднання його зі світовими досягненнями науки і культури та глибокими місцевими культурно-історичними традиціями, становлення яких вимірюється тисячоліттями.

У Східній Азії є декілька осередків геополітичних протистоянь. Найдраматичніша ситуація на Корейському півострові – між КНДР з її нарощуванням ядерного потенціалу та Республікою Корея. Неврегульованою історичною спадщиною є відносини Китаю і Тайваню. Залишається нерозв'язаною між Японією та Росією проблема спірної частини Курильських островів. Китай має територіальні суперечки з В'єтнамом та іншими державами уздовж свого кордону. З претензіями на належність низки островів та розмежування морських кордонів виступають Японія, Південна Корея, Китай, Тайвань та ін.

Міжнародні організації. Помітну роль в організації політичного та економічного життя в Азії відіграють міжнародні організації, зокрема міжнародна організація АСЕАН, яка об'єднує 10 країн. Цю найбільш впливову асоціацію було створено в 1967 р. з метою прискорення економічного розвитку та соціального прогресу країн-учасниць, захисту миру та стабільності в Азії. За регіональний успіх у досягненні мети та глобальний вплив АСЕАН визнано однією з найуспішніших і найбільш впливових організацій у світі. Нині вона є центральним елементом політичної, економічної, соціальної та культурної архітектури всього Азійсько-Тихоокеанського регіону.

Найбільш активною міжнародною організацією у мусульманському світі Середнього Сходу є Ліга арабських держав – регіональне угруповання, що об'єднує 22 країни Західної Азії та Північної Африки (12 з яких, купно з Палестиною, – азійські країни) зі штаб-квартирою в Каїрі (Єгипет). Заснована в 1945 р., організація передбачає координацію дій країн-учасниць у політичній, військовій та економічній сферах. Її статут забороняє використання сили як засобу врегулювання конфліктів та декларує визнання суверенітету й незалежності всіх країн регіону, повагу до їхньої територіальної цілісності. При Лізі діє низка міжнародних організацій, зокрема Арабський валютний фонд.

§ 21. Природні умови і ресурси

Природно-ресурсний потенціал. Площа Азії (разом з азійською частиною Росії) становить близько 30 % заселеного суходолу планети. Водночас величезні природні ресурси її становлять близько 50 % світових. Багатотисячолітнє цивілізаційне освоєння її теренів – використання земельних, агрокліматичних та водних ресурсів, хороша геологічна розвіданість території – віддавна давали змогу активно користуватися природно-ресурсним потенціалом регіону.

В Азії видобувають 2/5 нафти, 3/4 вугілля світу, різноманітні руди кольорових металів (олова, свинцю, цинку, хрому, сурми, вольфраму, рідкісноземельних). Великими є запаси залізних руд та гірничо-хімічної сировини.

За гідроенергетичним потенціалом Азії належить перше місце в світі. Великі природні можливості для розвитку сільського господарства: багато тепла (у південній частині переважає субтропічний, тропічний та субекваторіальний клімат); великі площі рівнин та оазисів, де тисячоліттями ведеться рільництво; багаті джерела води дають змогу збирати там майже 1/2 зернових світу (зокрема 9/10 – рису), 2/3 – овочів, 3/5 – бавовни, 9/10 – чаю та натурального каучуку, майже весь джут, забезпечувати 2/5 світового виробництва м'яса. Ресурсні можливості Азії порівнянні з кількістю її населення. Проте, за винятком окремих країн, господарство регіону ще не повною мірою використовує свої потенційні можливості, зокрема ті, що їх забезпечує активізація демографічного потенціалу та сучасних високих технологій.

Величезні простори Азії суттєво різняться як природними умовами, так і забезпеченістю ресурсами.

Західна Азія. Субрегіон, що розташований у субтропічному і тропічному кліматичних поясах, має посушливий (за окремими винятками) клімат та відчутний дефіцит води. У ландшафтах рівнинних територій переважають сухі степи, напівпустелі й пустелі. Відповідно рільництво там можливе здебільшого лише за умови штучного зрошення.

Основою мінеральних багатств є нафтогазоносний басейн Перської затоки, в якому сконцентровано половину світових запасів нафти і 1/4 природного газу, якими володіють прибережні країни Бахрейн, Іран, Ірак, Катар, Кувейт, Саудівська Аравія, ОАЕ. Багатими є поклади хромітів у Туреччині й Ірані, фосфатів – у Йорданії та Ізраїлі, а також солей Мертвого моря (бальнеологічні ресурси). Туристсько-рекреаційні ресурси широко використовують на узбережжях Середземного моря в Туреччині, Ізраїлі, Лівані та Перської затоки в ОАЕ. Всесвітнє значення мають історичні міста Єрусалим, Мекка, Медина, Стамбул, Багдад, Пальміра, Петра та ін.