Наприкінці 2014 р. на українському ринку цінних паперів функціонували три СРО: Асоціація «Українські фондові торговці (АУФТ)», Українська асоціація інвестиційного бізнесу (УАІБ), Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв.
• Асоціація «Українські фондові торговці (АУФТ)» об'єднує професійних учасників — торговців цінними паперами. АУФТ створена 12.03.2009 шляхом консолідації трьох СРО («Регіональний Фондовий Союз», ВАТ «Київська Міжнародна Фондова Біржа», ЗАТ «Українська фондова біржа»). Метою діяльності цієї Асоціації є забезпечення високого професійного рівня провадження діяльності на фондовому ринку та захист прав і законних інтересів учасників фондового ринку України, які здійснюють торгівлю цінними паперами. На початок 2013 р. АУФТ об'єднувала 680 членів.
• Українська Асоціація інвестиційного бізнесу (УАІБ) об'єднує професійних учасників, що здійснюють діяльність з управління активами інституціональних інвесторів (на кінець 2014 — 351 член). УАІБ заснована у квітні 1995 р. з метою забезпечення високого професійного рівня діяльності учасників ринку цінних паперів, представництва членів СРО та захисту їх професійних інтересів. Важливо, що УАІБ нині є єдиною в Україні саморегулівною недержавною організацією, якій держава делегувала частку своїх повноважень, визначивши їх у Законі України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.2001, а також у новому Законі України «Про інститути спільного інвестування» від 05.07.2012, що набрав чинності з 01.01.2014.
• Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв (ПАРД) — об'єднує всіх професійних учасників, що здійснюють депозитарну діяльність (зберігача та реєстратора). Асоціація заснована 1996 р. й об'єднувала на початок 2013 р. 460 членів.

Також у 2014 р. в Україні здійснювали діяльність 7 Об'єднань професійних учасників фондового ринку, зокрема: Асоціація «Фондове партнерство» (за видом професійної діяльності — депозитарна діяльність), Асоціація «Фондове партнерство» (за видом професійної діяльності — діяльність з торгівлі цінними паперами), Асоціація «Українські фондові торговці» (за видом професійної діяльності — депозитарна діяльність), Асоціація «Українські фондові торговці» (за видом професійної діяльності — діяльність з торгівлі цінними паперами), УАІБ (за видом професійної діяльності — діяльність з управління активами інституціональних інвесторів), ПАРД (за видом професійної діяльності — депозитарна діяльність), ПАРД (за видом професійної діяльності — діяльність з торгівлі цінними паперами).

Що стосується інших сегментів фінансового ринку та ринку фінансових послуг в Україні, то самоорганізація його учасників здійснюється через участь у самоврядних організаціях. Наприклад, самоврядною організацією для банків в Україні є Асоціація українських банків, для недержавних пенсійних фондів — Національна асоціація НПФ України та адміністраторів НПФ, для ломбардів — Всеукраїнська асоціація ломбардів, для страхових компаній — Ліга страхових організацій України. Самоврядування кредитних спілок здійснюється через Національну асоціацію кредитних спілок України, лізингових компаній — через Всеукраїнську асоціацію лізингу «Укрлізинг».

Загалом фінансовий ринок України є вагомим чинником стабілізації економічного розвитку. Його подальший розвиток можливий лише завдяки консолідації зусиль усіх гілок влади, інвесторів, споживачів фінансових послуг та самих фінансових установ як безпосередньо, так і через саморегулівні та самоврядні організації.

Резюме за змістом теми

Регулювання фінансового ринку — це цілеспрямований вплив на систему, учасників та взаємовідносини між учасниками фінансового ринку шляхом встановлення вимог, правил, обмежень та контролю. Основною метою регулювання фінансового ринку є забезпечення стабільності фінансової системи та належного рівня захисту інтересів споживачів фінансових послуг.

Світова фінансова криза 2008—2009 рр. багато в чому посприяла зміні світогляду регуляторів фінансового ринку стосовно можливості фінансової системи самостійно, без державного втручання опиратися кризовим явищам та відновлюватися після них. У світовій практиці відсутня загальноприйнята модель побудови системи регулювання фінансового ринку. Кожна з країн шукає і знаходить свої, часто дуже різні підходи, утім існують загальні Принципи регулювання ринку цінних паперів, які розроблені Міжнародною організацією комісій з цінних паперів, та впроваджуються в національне законодавство країн — членів цієї організації.

Регулювання фінансових ринків у різних країнах світу здійснюється, як правило, двома категоріями учасників: державою (в особі органів державної влади та регуляторів окремих сегментів фінансового ринку) та саморегулівними організаціями, що є об'єднанням професійних учасників ринку. Тенденцією кількох останніх десятиліть був перехід багатьох країн до моделі єдиного регулятора (модель мегарегулятора), коли відбувалася концентрація всіх наглядових функцій щодо різних сегментів фінансового ринку в єдиному наглядовому органі. Проте фінансова криза похитнула впевненість учасників ринку в деяких країнах у можливості мегарегулятора вживати адекватні регуляторні антикризові заходи.

Структура державних органів, що регулюють фінансовий ринок, залежить від моделі ринку, прийнятій в тій чи іншій країні (банківської, небанківської), та рівня централізації управління в країні.