§ 6. Правопорушення

1. Поняття та види правопорушень

Більшість людей у суспільстві діє відповідно до норм закону. Однак, на жаль, є й інші випадки. Чоловік у стані сильного сп'яніння на вулиці чіплявся до перехожих. Робітник виніс із підприємства деталь до автомобіля, яку виготовляють у цеху. Граючи у дворі м'ячем, дівчина розбила шибку. Учениця запізнилася на урок. Що, на вашу думку, спільного в цих ситуаціях?

Напевно, те, що всі ці громадяни порушили якісь правові норми.

Будь-яке протиправне винне діяння (дія або бездіяльність), що завдає шкоди людям, суспільству чи державі й спричиняє юридичну відповідальність, називають правопорушенням.

Щоб з'ясувати, чи є та або інша дія правопорушенням, потрібно встановити, чи має вона ознаки правопорушення. По-перше, правопорушення обов'язково завдає якоїсь шкоди — моральної (образа, нервове напруження тощо), матеріальної (прямі збитки, втрата майна або коштів, втрата можливого прибутку), фізичної (смерть, шкода здоров'ю).

По-друге, правопорушення виникає лише тоді, коли дія безпосередньо порушує ту чи іншу норму права. Якщо дії людини не регулюються нормами права, не заборонені, не може бути й мови про правопорушення.

Обов'язковою ознакою правопорушення є наявність вини правопорушника. Вина може бути умисною (правопорушник свідомо хоче настання шкідливих наслідків чи припускає їх настання) або необережною (правопорушник не бажав настання шкідливих наслідків, але мав змогу та повинен був їх передбачити). Коли людина краде товари в магазині, вона свідомо порушує закон, розуміючи, що це заборонено нормою права. Отже, маємо умисне правопорушення. Коли водій, порушуючи Правила дорожнього руху, перевищує швидкість і втрачає контроль над управлінням автомобілем, унаслідок чого гине пасажир, він не бажає цих наслідків, але повинен був їх передбачити — ця вина є необережною.

За правопорушення винний може бути притягнутий до відповідальності, передбаченої законом за умови, якщо він досяг певного віку, визначеного законом, розумів свої дії та міг керувати ними. Бувають обставини, коли людина не може керувати своїми діями: водій унаслідок серцевого нападу втрачає свідомість, і некерована машина травмує пішохода; падаючи зі схилу під час гірського сходження, альпініст збиває іншого альпініста, завдаючи йому травми. У цих випадках люди не могли керувати своїми діями, отже, не можуть за них відповідати.

Правопорушення можна кваліфікувати за ступенем їхньої соціальної небезпеки, а також відповідно до того, норми якої галузі права вони порушують.

Найнебезпечнішим правопорушенням є злочин — порушення в кримінальній сфері, покарання за яке передбачено Кримінальним кодексом України. Це: убивство, нанесення тілесних ушкоджень, крадіжка, пограбування, хуліганство тощо.

Правопорушення в інших сферах називають проступком. Відповідно до галузей права, проступки можуть бути дисциплінарними (порушення, пов'язані з трудовою діяльністю людей, порушення трудової дисципліни), адміністративними (наприклад, перехід вулиці в невстановленому місці, безквитковий проїзд у транспорті, несвоєчасне отримання паспорта тощо), цивільно-правовими (несплата боргу,порушення договору тощо) та ін.

2. Склад правопорушення

Кожне правопорушення складається з чотирьох елементів.

Перший елемент — це суб'єкт правопорушення — той, хто його вчинив, — правопорушник. Другий — це об'єкт правопорушення — те, проти чого спрямовано незаконну дію правопорушника. Для будь-якого правопорушення об'єктом є правопорядок, суспільні відносини, права, що охороняються законом. Для кожного правопорушення можна й потрібно також визначити конкретний об'єкт правопорушення. Коли скоєно пограбування, об'єктом є власність (право власності), убивство — життя людини (право людини на життя) тощо. Третій елемент — це суб'єктивна сторона — ставлення правопорушника до скоєного (навмисно чи через необережність він порушив закон, які мотиви ним керували). Остання складова, четвертий елемент, — це об'єктивна сторона, тобто ті дії або бездіяльність, що безпосередньо становили правопорушення, а також їхні шкідливі наслідки. Об'єктивною стороною є також час і місце скоєння правопорушення, обставини, за яких воно сталося. Під час розслідування будь-якого правопорушення обов'язково визначають наявність складу правопорушення. За відсутності будь-якого елемента складу правопорушення відповідальність за нього неможлива.

§ 7–8. Юридична відповідальність

1. Поняття та ознаки юридичної відповідальності

Іноді виникають ситуації, коли люди порушують певні соціальні норми. Наприклад, хлопець відмовився зняти шапку, увійшовши в приміщення. Дівчина порушила обіцянку, яку дала приятелю, і не прийшла до нього на зустріч. Чоловік — член партії — відмовився взяти участь у зборах своєї організації. Хлопчик не виконав домашнє завдання. Жінка перейшла вулицю в невстановленому місці. Чоловік-підприємець приховав прибуток своєї фірми від оподаткування.

Ви, напевно, помітили, що в усіх цих випадках було порушено певні правила співіснування людей, різні соціальні норми. У перших трьох випадках порушено традиції, норми моралі, корпоративні норми. За ці порушення люди нестимуть відповідальність: їх чекає громадський осуд, у третьому випадку чоловіка можуть виключити з партії. Але при цьому щодо них не може бути застосовано примусу, держава та її органи не братимуть участь і в притягненні до відповідальності. А от у трьох останніх випадках ситуація інша: порушено правові норми, а тому на порушників чекає юридична відповідальність.

Юридична відповідальність — це обов'язок правопорушника перетерпіти певні негативні наслідки (санкції) за скоєне правопорушення, які визначаються в установленому законом порядку.

Для юридичної відповідальності притаманні певні ознаки. Передусім важливо зазначити, що до юридичної відповідальності особу можна притягнути лише за порушення норм права. Ще одна ознака — санкції має право накласти лише державний орган, тобто щодо правопорушника застосовується державний примус. При цьому порядок притягнення до відповідальності має бути визначений законом. Обов'язкова ознака юридичної відповідальності — певні негативні наслідки, які має відчути правопорушник. Вони можуть бути різні: особисті обмеження — арешт, обмеження чи позбавлення волі, обмеження матеріальні — конфіскація майна, штраф тощо. Нести юридичну відповідальність може лише суб'єкт правопорушення — особа, яка досягла певного, визначеного законом віку (він відрізняється залежно від виду правопорушення).

Крім того, особа, яку притягають до відповідальності, повинна розуміти значення своїх дій, а також мати можливість керувати ними — бути осудною. Якщо особа внаслідок психічної хвороби позбавлена такої можливості, вона не може нести юридичну відповідальність, визнається неосудною та в окремих, передбачених законом, випадках може бути направлена на примусове лікування.

Для того щоб притягнути особу до юридичної відповідальності, повинні бути певні підстави.

Основною підставою юридичної відповідальності є, безумовно, скоєння особою протиправного діяння відповідного складу. Іноді наявність у діянні особи складу правопорушення називають фактичною підставою притягнення її до юридичної відповідальності.

Але, крім того, для притягнення до юридичної відповідальності необхідно, щоб у встановленому законом порядку правопорушення було розглянуто відповідним державним органом і прийнято рішення про притягнення винного до певного виду юридичної відповідальності. Наявність рішення відповідного державного органу про притягнення до відповідальності іноді називають юридичною підставою притягнення особи до юридичної відповідальності.

2. Види юридичної відповідальності

Юридичну відповідальність, як і правопорушення, поділяють на окремі види. Найчастіше цей поділ здійснюють відповідно до галузей права, котрі регулюють відносини, щодо яких здійснено порушення.

Подивіться на подані фотографії. На них ви бачите певні порушення, але вони суттєво відрізняються. У першому випадку правопорушники скоюють злочин — найнебезпечніший вид правопорушення. Вони порушують кримінальний закон, скоюють діяння, передбачене Кримінальним кодексом України. Отже, вони нестимуть кримінальну відповідальність. Визначити винуватість особи в скоєнні злочину та притягнути її до кримінальної відповідальності, застосувати кримінальні покарання може тільки суд.

У другому випадку — порушення Правил дорожнього руху — ідеться про адміністративне правопорушення. Адміністративну відповідальність нестимуть також порушники правил пожежної безпеки та полювання, рибалки-браконьєри, ті, хто своєчасно не отримав паспорт або не вклеїв до нього нову фотокартку (при досягненні 25 та 45 років) тощо. Рішення про притягнення до адміністративної відповідальності може прийняти чимало державних органів і посадових осіб — суд, поліція, інспектори лісової, рибної охорони, пожежники, податківці, прикордонники тощо. Це пов'язано з великим колом адміністративних правопорушень і менш суворими, ніж за злочини, стягненнями.

У третьому випадку — завдано матеріальну шкоду. Винуватець нестиме відповідальність передусім перед потерпілим — без його позову держава не втручатиметься в справу. Цивільно-правова відповідальність настає при нанесенні матеріальної чи моральної шкоди як сторонній особі, так і особі, з якою винуватець перебуває в певних договірних відносинах. На відміну від кримінальної та адміністративної відповідальності, які можуть настати тільки за наявності вини, в окремих випадках до цивільної відповідальності може бути притягнуто особу, яка не винна в заподіянні шкоди.

Якщо працівник порушив трудову дисципліну, не виконує своїх трудових обов'язків, що може завдати шкоди власнику підприємства, можливе притягнення працівника до двох видів відповідальності. За порушення трудової дисципліни, невиконання обов'язків, передбачених трудовим договором, застосовується дисциплінарна відповідальність. Якщо працівник завдав підприємству матеріальної шкоди — пошкодив обладнання, транспорт, зіпсував деталь тощо, можлива матеріальна відповідальність. Основна особливість цих видів відповідальності — до неї можуть притягнути тільки працівників, які порушили свої трудові обов'язки. Це можуть зробити лише власник підприємства, де працівник працює, або вповноважена ним особа (директор, начальник підрозділу тощо). В обох випадках відповідальність можлива лише за наявності вини працівника. Матеріальну відповідальність також несе підприємство за шкоду, яку завдано працівникові при виконанні ним трудових обов'язків.

Крім названих, існують інші види відповідальності. Конституційна відповідальність передбачена для окремих високопосадовців, об'єднань громадян, державних органів. Так, для Президента України, членів уряду, депутатів передбачені такі види відповідальності, як відставка, дострокове припинення повноважень або імпічмент. Діяльність громадського об'єднання у випадку порушення ним норм законодавства може бути припинена в примусовому порядку. Акт державного органу може бути визнано незаконним і скасовано. Конституційна відповідальність має значною мірою політичний характер і настає не лише за певні незаконні дії, а й при невиконанні передбачених законом обов'язків. Існують також фінансова та міжнародно-правова відповідальність.

Для різних видів юридичної відповідальності встановлено різний мінімальний вік.