Значний внесок у розвиток органічної хімії зробили німецькі хіміки А. Кекуле і А. Кольбе, а також шотландський хімік А. Купер. У 1857 р. вони дійшли висновку, що в органічних сполуках атоми Карбону чотиривалентні і сполучаються один з одним у ланцюги. А. Купер запропонував зображати зв'язки між атомами в молекулі рисками. Теорія будови органічних сполук. У 1858—1861 рр. А. Кекуле, А. Купер і О. М. Бутлеров незалежно один від одного оприлюднили важливі твердження, які утворили фундамент теорії будови органічних сполук. Учені розуміли будову речовин як послідовність сполучення атомів у їхніх молекулах. Наводимо основні положення цієї теорії в сучасному тлумаченні: 1. У молекулах органічних речовин атоми сполучені в певному порядку згідно з валентністю елементів. 2. Властивості органічних речовин залежать не лише від їхнього складу, а й від будови молекул. 3. У молекулі атоми і групи атомів зазнають взаємного впливу, який позначається на фізичних і хімічних властивостях речовин. Оскільки положення теорії пов'язані з будовою молекул, її назвали структурною. Згідно з нею, знаючи будову молекули, можна спрогнозувати властивості речовини. І навпаки, властивості речовини вказують на певні особливості будови її молекул. Теорія будови органічних сполук давала змогу передбачати існування багатьох речовин, невідомих на той час. О. М. Бутлеров та його учні, а також інші вчені синтезували сотні органічних сполук, чим підтвердили правильність створеної теорії. Свій подальший розвиток теорія будови органічних сполук отримала в працях голландського хіміка Я. Вант-Гоффа і французького хіміка Ж.-А. Ле Беля. Їх вважають основоположниками вчення про просторову будову молекул органічних речовин, залежність фізичних і хімічних властивостей речовин від розміщення атомів і груп атомів у просторі. У 1874 р. вони вперше встановили, що чотири зв'язки атома Карбону з іншими атомами спрямовані від центра тетраедра, де перебуває цей атом, до його вершин. Багато відкриттів в органічній хімії пов'язані з іменами українських учених — С. М. Реформатського, В. П. Яворського, І. Я. Горбачевського, О. В. Богатського, І. К. Мацуревича, А. І. Кіпріанова та ін. Теорія будови органічних сполук завдяки використанню сучасних методів дослідження невпинно розвивається. Нині відомо, що на властивості сполук впливає не лише порядок розміщення атомів у молекулі, а і її геометрична (просторова) форма, розподіл електронів між атомами, зміщення спільних електронних пар, інші особливості електронної будови молекул. Ізомерія. Кожна речовина має свою хімічну формулу. А чи може одна формула відповідати двом або трьом речовинам? Учені ще в середині XIX ст. дали ствердну відповідь на це запитання, а О. М. Бутлеров на підставі створеної теорії будови органічних сполук зміг пояснити причину існування таких речовин. Відомо, що диметиловий етер і етанол мають однаковий склад; хімічна формула кожної сполуки — . Проте структурні формули молекул сполук різні: диметиловий етер етанол Атоми в цих молекулах сполучені в різній послідовності. Це зумовлює неоднакові фізичні та хімічні властивості сполук. Диметиловий етер за звичайних умов є газом; температура кипіння сполуки становить -23,7 °C. Етанол — рідина із температурою кипіння +78,3 °C. Етер не взаємодіє з натрієм, а реакція етилового спирту із цим металом відбувається досить інтенсивно: . Сполуки, що мають однаковий склад, але різну будову молекул, називають ізомерами, а явище існування таких сполук — ізомерією. Ізомерію, зумовлену різною послідовністю сполучення атомів у молекулах, а також різним положенням кратних зв'язків у них, називають структурною, а таку, що зумовлена різним розміщенням атомів у просторі, — просторовою. Явище ізомерії відкрив у 1823 р. німецький хімік Ю. Лібіх. Ізомерія є однією з причин різноманітності та чисельності органічних сполук. Невдовзі ви навчитесь передбачати існування ізомерів, визначати їх кількість, складати структурні формули їхніх молекул і назви сполук. ВИСНОВКИ Теорія — сукупність узагальнювальних положень у науці, які відображають відношення і зв'язки між фактами, об'єктами, явищами. Створення теорії будови органічних сполук стало важливим етапом розвитку хімії. Згідно з нею атоми сполучені в молекулах у певній послідовності, зазнають взаємного впливу, а властивості речовин залежать від будови молекул. Теорія будови органічних речовин дала змогу пояснити властивості багатьох органічних сполук, передбачити можливості добування нових речовин. Сполуки, що мають однаковий склад, але різну будову молекул, називають ізомерами, а явище існування таких сполук — ізомерією. для допитливих