Бюджетний дефіцит можна класифікувати за певними ознаками:
1. За формою прояву:
– відкритий – офіційно визнаний у законі про бюджет;
– прихований – офіційно не визнається. Проявляється у вигляді завищення планових обсягів доходів, включення до складу доходів бюджету джерел фінансування його дефіциту;
– фактичний – це реальне перевищення видатків над доходами бюджету, офіційно зафіксоване наприкінці бюджетного періоду.

2. За причинами виникнення:
– вимушений – виникає внаслідок низького рівня виробництва ВВП.
– свідомий – визначається фінансовою політикою держави. Реалізується шляхом зниження податків, зростання державних видатків і позик.

3. За напрямами дефіцитного фінансування:
– активний – спрямування коштів на інвестиції в економіку. Це сприяє зростанню ВВП, однак в певний період призводить до загострення інфляційних процесів.
– пасивний – зумовлюється покриттям поточних бюджетних витрат.

4. За характером впливу на економіку:
– стійкий дефіцит – існує у довгостроковому періоді;
– тимчасовий – зумовлений касовими розривами у виконанні бюджету або подіями, які не можна передбачити і спрогнозувати.

2. Причини виникнення та соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту

Конкретними особливостями розвитку економіки України, що зумовлюють бюджетний дефіцит, є:
1) структурна розбалансованість економіки та несвоєчасне й неефективне проведення структурних перетворень;
2) збереження значної кількості планово-збиткових державних підприємств, що отримують бюджетні дотації;
3) невідповідна наявним фінансовим можливостям держави структура бюджетних витрат;
4) непродуктивний характер бюджетних асигнувань;
5) збільшення державних видатків на фінансування неекономічних сфер діяльності, особливо на державне управління і економічно необґрунтовані соціальні програми;
6) неефективний механізм оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності, коли завищений податковий тиск зумовлює поступове зниження ділової активності та тонізацію підприємницької діяльності;
7) зростання державного боргу;
8) втрати, розбазарювання виробленої продукції, що не стало об'єктом ефективного державного фінансового контролю.

Наслідки бюджетного дефіциту можуть бути позитивні, негативні або жодних наслідків.

Позитивний вплив бюджетного дефіциту досліджували ще у час Великої французької революції, пізніше це відстоював Дж. Кейнс (дефіцит активізує суспільство, стимулюючи законотворчу діяльність, змушуючи економити кошти, попереджувати і викривати зловживання). Дефіцит стане позитивним, якщо він спонукатиме до пошуку ефективних шляхів використання бюджетних коштів, посилення бюджетної дисципліни, збільшення доходів бюджету в майбутньому. Теоретики дефіцитного фінансування вважали, що бюджетний дефіцит перетворюється на вагомий інструмент фінансової політики, використовується під час вирішення різнопланових завдань. Проте неконтрольованість бюджетного дефіциту призводить до економічних криз, що заперечує позитивність цього явища.

Негативні наслідки дефіциту проявляються у марнотратстві уряду, макрофінансовій нестабільності, підвищенні ризиків економічної діяльності держави, посиленні інфляційних процесів, кризі державних фінансів, грошової системи, поглиблюванні диференціації у доходах громадян.

Всі ці негативні явища ще більше посилюються, якщо бюджетний дефіцит набуває хронічного характеру. Як наслідок це зумовлює неконтрольованість дефіциту, погіршує фінансову дисципліну, поглиблює фінансову безвідповідальність уряду і несе потенційний ризик дефолту.

Дефіцит бюджету є виправданим у тому випаду, коли темпи приросту ВВП випереджають приріст обсягів бюджетів, бюджетного дефіциту і видатків на обслуговування боргу.