Години, що живуть у перснях

Щовечора, після купи дурнуватих справ і слів, я приходила до моря. Сиділа на старому тапчані і кашляла. Море обурливо сопіло, немов боялося, що я його можу заразити.

Час від часу дзвонив чоловік, звітувався про дітей та їхні уроки і щоразу диктував нові ліки, які я мала би приймати, аби не заразити моря якоюсь інфекцією.

Ні він, ні діти не були моїми. Моєї сестри. Вона померла. Стояла на зупинці, чекала маршрутку, а тут п'яний водій. Її не довезли до лікарні. А я думала потім, якби її хтось затримав після пар, то все могло би бути інакше. Ну чому ж ніякий двієчник не надумав щось їй перескладати, чому вона не лишилася після пар на кафедрі випити кави? Чому? А потім... Так було зручно усім. Спочатку я лишалася з дітьми, потім лишилася з її чоловіком. Іноді вона приходила до мене уночі, сумно зітхала: «У нас усе спільне...»

Я ніколи не думала, що таке може трапитися. Їй завжди щастило, на відміну від мене. Поки я зубарила і ходила на перескладання, вона з легкістю захистила кандидатську, з легкістю вийшла заміж, одні пологи, інші. Спокійна робота, чоловік, діти. Я кидалася від роботи до роботи, а вона – від котлет до зупи. Я доношувала за нею, як у дитинстві, речі: їй набридали, а викидати було шкода. Я не заздрила, навпаки, намагалася бути якомога ближче біля неї: раптом і мені перепаде дещиця від її «щастіння».

Знову телефонує чоловік, тепер уже тільки мій, питає, чи не пхаю рук у море. Чесно заперечую. Не пхаю. Не тому, що море холодне. У мене на пальці каблучка-годинник. І хтозна, чи подобається годинниковій стрілці плескатися у морській воді. Ззовні він наче квітка. А потягнеш за пелюстку догори, а там – години. Такий собі збирач часу на моїй руці.

«Доню, котра година?» Здригнулася від не типового для цього міста звертання. Легенько потягнула за пелюсточку. «Шоста», – й аж тоді поглянула на того, хто цікавився часом у такому місці й о такій порі. Літній пан у спортивному костюмі чемно подякував і пішов далі. Я дивилася, як він непоспіхом бреде морською смугою, час від часу нагинаючись. Каміння він там визбирує чи що?

Я знову наштовхнулася на нього, коли верталася до готелю. Він посміхнувся, як добрій знайомій, і несподівано запитав: «А ти не пробувала крутити стрілки назад?» Я могла йому відповісти, що він хворий, що нащо він чіпляється з такими дурними питаннями. Звісно, що не крутила, бо годинник з косметичного каталогу, мабуть, китайський, отож його взагалі краще зайвий раз не крутити. Але я відповіла: «Ні». «А ти спробуй», – запропонував пан. «І що буде?» Відкрила годинник і трішки крутнула назад.

«А ти не пробувала крутити стрілки назад?» Я могла йому відповісти, що він хворий, що нащо він чіпляється з такими дурними питаннями. Звісно, що не крутила, бо годинник з косметичного каталогу, мабуть, китайський, отож його взагалі краще зайвий раз не крутити. Але я відповіла: «Ні». «А ти спробуй», – запропонував пан. «І що буде?» Маячня якась! Це ж щойно було. У голові вихором закрутилися уривки спогадів фільмів і книжок про часові петлі. Це ж я тепер так можу крутити стрілки до кінця життя! Що я мелю? Дурнувато-безглузда робота колись зробить мене божевільною. І це колись, здається, насувається.

У номері поклала годинник на поличку. Чомусь знову згадалися сестра і той дурнуватий жарт, що зіграв з нею час. Вийшла би вона на п'ятнадцять хвилин пізніше... А якщо... Беру знову годинник, відкриваю кришечку. Ні, стоп. Це скільки разів треба крутнути назад? Зараз, треба сісти, заспокоїтися і порахувати. Той пан, звичайно, хворий. Я просто так прокручу назад. Бо у готелі і так нема що робити. А раптом... Тоді я триматиму сестру в універі, потягну по магазинах, ми не будемо стояти на зупинці. І тоді все буде інакше.

Я так за нею скучила... Чи вона знає про це? Чи знає вона, як це – цілувати холодні вуста того, в кого текла така ж кров, як у тебе, під чий шепіт ти засинала купу років свого життя, з ким мінялася одягом і хлопцями, з ким ділила один комп'ютер на двох? Чи знає вона, як це – щодня розповідати її дітям замість вечірньої казки історії про те, як їхня мама провела ще один день у раю?

А як тоді буде, якщо?.. Діти, чоловік... Не мої... Не спільні... Її... А я знову повернуся до порожньої квартири, де навіть вазонки не витримують ядучого смороду самотності.

Кладу годинник назад. У нас не все спільне, сестричко. Це життя буде тільки моїм...

Але не любов до сестри, не жаль до її дітей, а звичайна цікавість перемагає, беру квітковий годинник і повільно, аби не збитися, кручу стрілки назад...

...Її мобільний не відповідає (знову забула увімкнути звук після лекцій!). На кафедрі говорять, що вона щойно кудись вийшла, бігаю університетським коридором, зазираю в аудиторії, її ніде немає. Звісно, минуле не можна змінити, тільки спостерігати і немічно розводити руками. До її смерті десять хвилин. Йду на зупинку, що в якомусь іншому житті стала кінцевою для неї. Я встигну. Її нема. Я пам'ятаю, де вона стояла, там ще потім довго була її кров. Зрештою, мені нема що втрачати, окрім чужого чоловіка і чужих дітей. Стаю на те місце, де за кілька хвилин має з'явитися кров. Повертаю голову: мене здивовано гукає сестра. Усміхаюся їй і махаю рукою...

Тепло твоїх долонь

Тримаєш мене на віддалі, немов припнутого пса. Чим менше кроків до тебе, тим сильніше ланцюг впивається у горло. Так треба. Треба для всіх, окрім мене.

А знаєш, твої руки... ось яблуко на долоні, ось горішок, ось зозулька, ось покручений листочок... тільки не я...

Вітер пхається у моє життя і волосся. Ти просиш забрати пасмо з обличчя, бо так не бачиш моїх очей. Посміхаюся: «Забери сам». Ти простягаєш руку і... зупиняєшся: «Ну, якщо тебе влаштовує, що вітер брудними осінніми лапами мацає тебе... Що ж... Твоя справа...»

Відганяю вітер, немов набридливу муху. Він вистрибує на яблуню, хапає яблуко, надкушує і кидає на землю. Здригаюся від гуркоту. Ти задивився, як вітер стрибає по гілках та обриває яблука. Користуюся можливістю і торкаюся до твоєї долоні. Боляче! На кінчиках пальців залишаються опіки. Зітхаєш: «Я ж казав...»

Казав... Ти багато чого казав... Про те, як річка не спить навіть уночі. Про те, що світанок завжди теплий. Про те, що у горісі можна заховати весь світ.

«Підемо пошукаємо мазь в аптечці, бо як ти житимеш з такими пальцями?»

Ти ще не знаєш, що я більше не збираюся сідати за фортепіано, тому не має значення, чи заживуть мої руки. Я втомилася вірити у те, що можу зігріти клавіші. Ти навіть не уявляєш, як це боляче: щоразу натикатися на чорно-білий холод. А як хотілося торкнутися клавіш і зіграти так, щоб вони відповіли тобі вогнем. Недостатньо таланту. Вогню ніколи не буває, коли чогось недостатньо: чи то любові, чи то віри.

Але мовчки бреду за тобою, бо мені байдуже, куди йти: чи по мазь, чи на край світу. Знаходиш в аптечці мазь, простягаєш, намагаючись не доторкнутися до мене. Кілька крапель падає на жовте листя. Опіки від сонця загоюються, і листочок нагадує маленького плямистого зелено-жовтого леопарда. Мої ж – ні. Певно, вони десь під шкірою.

Сьогодні не могла заснути. Тиша. Вона не давала спокою, врізалася у вуха, штурхала у плечі, стягала ковдру. Люди тут намащують тишу замість масла на хліб. Кидають у каву замість цукру та варять супи з неї. Змащую тишею попечені пальці. Тулюся до дерева. Холодно. З тобою було б тепліше, але... Жінці треба до когось тулитися. Любиш – не любиш, віриш – не віриш, холодно – гаряче, вітряно – тихо... Фортепіано і моя музична кар'єра, що не відбулася, заростають бур'янами. Усі спогади рано чи пізно заростають травою. Ще гірше, коли на них поволі насувається ліс, доки не поглине, тоді вже ніхто не віднайде. Хіба що пам'ять про обпечені пальці.

Ти стоїш обличчям до щойно воскреслого сонця, повільно п'ючи тишу. Твоя тиша гаряча чи холодна? Мабуть, така, як свіже молоко...

Ступаю крок. Ще крок. Ланцюг біля горла. Ще крок. Лещата на шиї. Ще крок. Я майже задихаюся, але торкаюся тебе.

Твої долоні. І більше нічого не треба. Так холодно. А вони гарячі. Шепочеш: «Дурненька, що ж ти робиш...» Та нічого. Просто ховаю лице у твої долоні. Лишаєш опіки на обличчі, руках, спині. Наче жаринки перекочуються тілом. «Якщо дуже пектиме, кричи, я зупинюся, аби ти тільки не згоріла». А як я можу кричати, якщо я у твоїх долонях. Краще горіти, ніж бути прив'язаною...

Торкаєшся попелу, шепочеш: «Дурненька, я ж просив...» Заварюєш чай. Дивишся, як вітер підхоплює попіл і розносить яблуневим садом. Робиш перший крок у тишу.

Яся загортається у старий кожух і виходить надвір. Вона може цього не робити. Але у них із сонцем така традиція: зустрічатися на світанку і прощатися увечері. Яся виходить зі своєї хатинки, а сонце – десь з-за краю землі. Вони дивляться одне на одного і сміються. Крім сонця, у Ясі нікого немає. Але коли у тебе є сонце, ти вже не самотній.

То нічого, що Ясі лише десять. Вона вміє розпалювати вогонь у пічці. Назбирає гілочок, запалить і слухає, як полум'я щось буркотить, щось йому відказує, а іноді й пічка докине пару слів, як Яся – полінця у вогонь. Яся сміється, той сміх розливається довкола, і навіть квіти попід хатою піднімають свої голівки. Вона вміє готувати собі сніданки та вечері. Вміє ходити до джерела і просити його дати води.

Ще Яся любить виносити старий коцик і сідати на порозі. Їй не треба нікуди поспішати, тож вона може годинами сидіти і слухати ліс. Ось промінчик потрапив у павутинку до павука Гоші і злякано тремтить. Але даремно! Гоша добрий. Пограється промінчиком та й відпустить. Іграшки всім потрібні. У Ясі теж є кілька іграшок: кольорове скельце, носовичок з квітами і маленький дерев'яний солдатик. Вона загортає солдатика у хустинку і вкладає спати. Коли він загорнутий у хусточку, то видно лише його личко, і може видатися, що то маленька дитинка. Як гратися зі скельцем, Яся не знає. Вона простягає його до сонця, і вони удвох милуються, як скельце виблискує. І Яся знову сміється.

Іноді Яся вирушає у мандри крихітною вуличкою. Ліс уже майже повністю її заковтнув. Яся боїться лісу, бо ж раптом він і її хату заковтне так само, як усі інші помешкання. Але Яся проганяє від себе той страх. Вона ж не кривдить лісу, то і ліс її не мав би кривдити.

Коли вони кажуть з сонцем одне одному добраніч, Яся намагається не виходити з хати аж до світанку. Ліс без сонця злий і сердитий. Він пильно стежить за Ясиними вікнами і дихає холодом і темрявою. Іноді Яся потайки спостерігає за ним з вікна, але злякано ховається під ковдру, коли вітер ворухне якою-небудь гілкою.

Найважче Ясі узимку. Вона не може вночі допильнувати вогню, і, коли він засинає, стає дуже холодно. Яся знає, що коли дуже-дуже холодно, то можна заснути і не прокинутися зранку, а Яся так не хоче, бо що буде, коли сонце її не дочекається???

Але зараз рання осінь, і Ясі не варто боятися, що вогонь засне вночі і з нею щось трапиться. Сонце сходить і заходить, а Яся з того тішиться. І ліс удень тішиться, виблискуючи різнобарв'ям.

Люди не приходять до Ясі. Вони би дуже здивувалися, якби побачили, що тут хтось живе. Але люди загалом не помічають важливих речей. Навіть диму з пічки, що її розпалює маленька дівчинка. Бо що комусь до того, що десь дівча у передсвітанковій імлі дожидає сонце. І хтозна, чи зійшло б воно, якби не маленька дівчинка, яка на нього щоранку чекає, навіть у люті морози. Щоправда, вона дуже хвилюється за сонце, коли холодно, бо воно не має ні кожушка, ні ковдри. Іноді не виходить цілий день, і тоді Яся розуміє, що сонце лежить десь застуджене на краю землі.

Сьогодні Яся побачила людей: чоловіка і жінку. Вони виринули з лісу і зупинилися навпроти її хатинки. Яся поглянула на чоловіка і засміялася. Його камуфляжний одяг нагадав їй листя дерев: чоловік виринув з лісу в одязі кольору лісу. Яся намагалася роздивитися його обличчя, але несподівано вона почула жіночий сміх. Яся ніколи не чула іншого сміху, окрім свого, але коли чуєш власний сміх, то зовсім інше, ніж чути чужий. У жінки було довге волосся кольору дубової кори, і вона дзвінко сміялася, дивлячись на те, як заплутався промінь у Гошиному павутинні. Раптом сміх обірвався, наче дзвіночок розлетівся на шматочки. Жінка дивилася на Ясину хату, а потім кудись вдалечінь. Яся зрозуміла, що вона дивиться на ті хати, які вже поглинув ліс. Чоловік щось розповідав про село, яке люди залишили понад двадцять років тому, називав його мертвим. А яке ж воно мертве? Тут Яся живе!