Сувої були згорнуті. Хтось міг їх розгорнути, але на те не було дозволу. Сувоїв було дев'ять.

У першому було накреслено, що Архип дослужиться до дрібного чиновника й одружиться з Оленкою. У них буде троє дітей. Життя промине спокійно, але два рази на рік, коли на нічному небі красуватиметься повний місяць, він буде вночі тихо виходити з хати й кілька годин завивати в шкурі вовкулаки, оплакуючи свою долю. Потім повертатиметься додому. Про це ніхто не знатиме, навіть Оленка. Це виття буде чути з небес лише його мати Євдокія.

У другому було сказано, що він помре дитиною, разом із братиками й сестричками. Відійде у вічність у світлій свитинці, яку дуже любив. Його душа одразу перенесеться в рай. Мати Євдокія буде оплакувати його ранню смерть аж до своєї смерті — ще двадцять п'ять років.

Третій сувій був найзагадковішим. Там було мовлено, що його доля залежить лише від нього самого. На третьому сувої було намальовано три таємничі лінії. Усі вони вели кудись осторонь від узвичаєного розуміння людської долі. Більше про цей сувій неможливо нічого сказати.

Четвертий підсовував йому значний кар'єрний ріст і пристрасть царського служаки. Але для цього потрібно було зректися матері.

У п'ятому найтовстішому сувої було начебто все, потрібне людині для життя: талан і талант, спокій і любов. Доля завела би Архипа до Києва. Він би прожив довго й щасливо зі своєю Оленкою (вона була біля нього в кількох сувоях…). Але на старість йому би відмовив розум. Він ходив би київськими вулицями, вигукуючи непристойності. Він скинув би свій добротний одяг і нап'ялив жебрацьке рам'я. Він не впізнавав би нікого із своєї багатодітної родини. Гнав би від себе кохану Оленку, заходячись реготом, від якого за шкірою йшов би мороз. Зате він годинами розмовляв би із привидом своєї матері.

Шостий сувій був без загадок. Одруження з не Оленкою, багатодітна родина, господарство в Лохвиці, учительська праця, тихе й непримітне життя. Відтак діти потроху вивчилися б, не Оленка померла, а потім, через кілька років, помер би й він.

У сьомому було запаковане довге розгульне життя циніка й алкоголіка. Він мав би багато енергії, спрямованої на тілесні втіхи. Усе почалося б із того, що він заповзявся звабити Оленку, яка не стала його дружиною. Нарешті це сталося б. Оленчин чоловік прокляв би її й Архипа, пішов світ за очі, розчинившись у пожовклій цвинтарній травичці. Оленка втопилася б у річці.