Киянина Валентина Вигівського чотири роки тому незаконно засудили в Росії

Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Володимир Балух, Роман Сущенко — нині кожен знає ці прізвища. На щастя, ці політв’язні Кремля уже звільнені. Валентин Вигівський — один зі списку понад 80 українських громадян, які й сьогодні є бранцями політики Російської Федерації, незаконно ув’язненими за свою чітку громадянську позицію.

11 років колонії суворого режиму

Киянин Валентин Вигівський закінчив факультет електроніки НТУ «Київський політехнічний інститут», мав власний бізнес, брав участь у Євромайдані. У вересні 2014 року, під час приватного візиту до Сімферополя, чоловіка затримала т. зв. «кримська самооборона» і доправила до будівлі колишнього ГУ СБУ в АР Крим у Сімферополі. Пізніше його утримували в московському Лефортові, де інкримінували «комерційне шпигунство».

Рідним спочатку про арешт сина не було повідомлено. Батькові вдалося самостійно дізнатися, що Валентина затримано, лише через кілька днів після його зникнення. Майже дев’ять місяців до Вигівського не допускали українського консула. Пізніше на таких зустрічах були присутні співробітники СІЗО, які здійснювали психологічний тиск на підслідного.

У грудні 2015-го у ЗМІ з’явилася інформація про те, що Валентина Вигівського засуджено до 11 років колонії суворого режиму за залучення через інтернет «працівників організацій російського оборонно-промислового комплексу авіаційно-космічного профілю до збирання та надання йому за грошову винагороду закритої технічної документації щодо поточних перспективних розробок».

Мрія дитинства

Валентин із перших класів школи захоплювався технікою. Старшокласником читав багато про історію авіації, про видатних авіаторів. Після школи екзамени здавав одночасно до двох київських вишів: Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського та Національного авіаційного університету. Вступив в обидва. Але вирішив, що навчатиметься у КПІ — бо забажав бути студентом факультету електроніки, який розміщується у тому ж корпусі, де свого часу навчався сам Сікорський.

Хоча хлопцю довелося вибрати спеціальність далеку від авіації, він продовжував поглиблювати свої знання у цій галузі. З роками став справжнім «авіаспецом»-любителем: зібрав одну з найкращих бібліотек у галузі. Спілкувався з такими ж «авіафанами», серед яких були й досвідчені фахівці, відвідував авіавиставки і різноманітні авіашоу.

Валентин брав участь у проєктуванні і розробці літальних апаратів «малої авіації». Він був близько знайомий із багатьма російськими фахівцями у цій галузі, які працювали у конструкторських бюро, на авіапідприємствах, були причетними до створення літальних апаратів. З деякими зустрічався тільки на авіаційних подіях в Україні, з іншими спілкувався через інтернет. Велика авіація, мала авіація, двигуни для літальних апаратів практично стали сенсом його життя!

Після інституту вирішив працювати на себе. Став дрібним підприємцем, очолював невелику бригаду з ремонту автомобілів. Планував із часом організувати власне виробництво у малій авіації. А поки мусив заробляти гроші на життя. У 23 роки одружився, скоро у молодій сім’ї з’явився син. Проте захоплення авіацією залишалося, весь вільний від заробляння грошей час молодий чоловік був занурений у крилату тему.

Дівчина ФСБ

Восени 2014-го Валентин опинився у російському полоні. Схопили його в Криму, у Сімферополі, 18 вересня 2014 року. Туди він поїхав на запрошення людини, якій цілком довіряв. Це була багато років знайома йому дівчина з «авіатусовки», росіянка. Вони часто спілкувалися. Знайома звернулася по допомогу: був хворий її родич, вона збирала кошти на його операцію. Валентин зібрав через знайомих потрібну суму в доларах, тоді постало питання, як їх передати до Росії.