Основні стилі ландшафтного дизайну

У ландшафтному дизайні виділяють наступні стилі садово-паркового мистецтва:

Регулярний стиль

Головна відмінність регулярного стилю — чіткість плану й строгість ліній. Сад має яскраво виражену основну вісь композиції — розташування елементів і конструкцій підкорене чіткій геометрії й симетрії. Найчастіше панорама такого парку розвертається в одній площині. Якщо ж рельєф цього не допускає, то територія оформляється у вигляді просторих терас, які закінчуються підпірними стінками і з'єднуються між собою широкими сходами. Головний вхід у парк регулярного стилю розташовується зазвичай в його нижній частині, а центральний елемент — у верхній, і глядача одразу приголомшує велич картини, що відкривається перед ним. Для регулярного парку підбираються дерева й чагарники, що добре піддаються стрижці.
Парки регулярного стилю, за якими постійно ведеться ретельний догляд, зберігають свою привабливість десятиліттями і навіть століттями. Цей стиль уважається основним при облаштуванні урядових резиденцій. 

Англійський (пейзажний) сад

У саду пейзажного стилю не буває прямих ліній і рослин, розташованих по лінійці, цей стиль припускає природність у розміщенні елементів і велику плавність ліній, що імітують природний ландшафт. Звивисті доріжки з'єднують куртини й окремо ростучі рослини, розкидані в мальовничому безладді. Береги водойм плавно вигнуті, і штучні ставки неможливо відрізнити від природних. Усе в такому саду підпорядковане одній головній ідеї — наслідуванню природних зразків. 

Англійські парки з акуратно підстриженими газонами, доріжками й ретельно продуманим розташуванням рослин 

Англійські парки за всіх часів були схожі на Шервудський ліс — тільки облагороджений, із підстриженими газонами, рівними доріжками та ретельно продуманим розташуванням рослин виглядають природно, однак якщо придивитися, то можна помітити в устрої англійського саду своєрідний порядок. У висадженні рослин дотримується певна ієрархія. Вони висаджуються ярусами — великі дерева, підлісок, чагарники, квіти, газон. Для композицій, що імітують природний пейзаж, підбираються рослини, які щонайкраще сполучаються одна з одною за кольором і фактурою. При проектуванні англійського саду враховуються сезонні зміни кольору листя, трави та квітів, тому вони чудово виглядають і влітку, і восени, і навіть узимку.

Китайський сад

Ландшафтний дизайн у стилі китайського саду — це пейзажний сад, де окремі архітектурні форми несуть символічне значення. Китайський сад — водночас і витвір людських рук, і частина природи. Композиція саду заснована на відтворенні природних ландшафтів Китаю. Споруди, скульптури та малі архітектурні форми гармонійно вписані в мистецьки оброблений природний ландшафт. 
Для ландшафту китайського саду характерне прагнення до ідеального балансу між водою та сушею, рівними та підвищеними ділянками, рослинністю й вільним простором. 
Одна із ключових ідей китайської культури — гармонія законів Всесвіту, втілена у фен-шуй — правилах і принципах, що регулюють взаємодію людини із природою. Облаштування ландшафту китайського саду підкоряється законам фен-шуй — законам гармонії та балансу не тільки між елементами саду, але й між садом і людьми. 

Японський сад

Японська культура дуже багато чого взяла в Китаю, але все-таки між цими двома культурами існують разючі відмінності. Якщо в Китаї на перший план виходить ієрархічність, підпорядкованість одних елементів іншим, то головною особливістю японського стилю ландшафтного дизайну є цінність будь-якої деталі, будь-якого елемента системи. 
У китайському саду обов'язково існує центральна композиція, навколо якої вибудовується все інше, а в японському — немає другорядних елементів, і будь-яку деталь можна сприймати як центр Всесвіту. 
Вода, доріжки, каміння, садові бонсаї, гілки квітучої сакури — все у японському саду навіває думки про вічність, про плавний колообіг життя й про нірвану як місце безмежного спокою.

Мавританський стиль (мусульманський сад). 

Тихе дзюрчання фонтанів, іскристі струмені води, ароматні квіти, співочі птахи в золотих клітках — усе в цих садах запрошує до неквапного відпочинку. Людина, потрапляючи в такий сад, почуває себе як у раю. Незважаючи на розмаїтість мусульманських садів, їхній устрій суворо регламентується законами ісламу. Центром мусульманського саду зазвичай служить водойма або фонтан, від якого на різні сторони світу розходяться алеї або канали, як чотири ріки, відповідно до Корана, що витікають із райського саду. Ці «ріки» ділять сад на чотири рівні частини, а в центрі кожного квадрата знову можна побачити джерело води. Якщо сад великий, то більші квадрати діляться на чотири менших. 
Мавританському стилю притаманні пишність клумб, зелені кущі дерев, сильний аромат квітів і надзвичайно гарне мозаїчне оздоблення не тільки майданчиків для відпочинку, але й дна дрібних видовжених басейнів геометричної форми.
Характерна риса мавританського саду — відсутність газону. Якщо ж і виділяється частина саду під газон, то в ньому лише кілька зелених злаків, решту рослинності складають різні види маків, ешольція, іберис, дрібні ромашки ромену й піретруму. Такий газон сіють під ажурною кроною дерев, уздовж білих кам'яних заборів і косять лише раз — після закінчення цвітіння. 

Сільський сад (кантрі-сад). 

Це справжній сільський стиль із великою кількістю квітів усілякого забарвлення. Для нього характерні скромні рослини — маргаритки, дзвіночки, ромени, мальви, піретруми, ширми із духмяного горошку. Причому ростуть вони не на чітких клумбах — це справжні зарості із квітів. 
Сільський сад гармонує з навколишньою природою, головне в ньому — простота форм і матеріалів. Якщо будинок побудований із дерева, то й малі садові форми мають бути дерев'яними, з вираженою текстурою кори. 
Будівлі в такому саду завжди потопають у заростях бузини, троянд, що плетуться, і духмяного горошку, дівочого винограду та хмелю. Уздовж дерев'яної огорожі, нерідко у вигляді тину, висаджують георгіни, мальви, наперстянки, дельфініуми, соняшники. Кращі місця в саду зайняті доглянутими овочевими грядками, на яких ростуть поруч овочі й «корисні» квіти — чорнобривці, календула, красоля.
Сільський сад гарний тим, що не потребує ретельного догляду. Поруч із рідкісними сортами декоративних культур сусідять окультурені бур'яни — червонолистий подорожник, строкатолиста яглиця, а на газоні мирно живуть здичавілі маргаритки та кульбаби. 
В оформленні сільського саду характерним є природний стиль квітників із пишно квітучих літників і багатолітників, які не потребують ретельного догляду, простота форм і матеріалів, поєднання користі й краси. 

Голландський сад

Голландський сад нагадує сільський і є типовим для невеликих голландських селищ. Земля в Голландії цінується недорого, тому ділянки займають по кілька соток. Цей сад можна перенести й на наші шість соток, він ідеально впишеться в наші невеликі площі.
Планування ділянки вільне, сад складають кілька акуратно підстрижених плодових дерев і ягідних чагарників, на сонячній ділянці відводять місце городу. 
У саду, як правило, одна доріжка — від хвіртки до порога будинку. іноді прокладають додаткову доріжку по краю газону, щоб можна було підійти до рослин, висаджених по периметру ділянки. Центральне місце приділяється стриженому газону, що по периметру оточує сад міксбордером із квітів або чагарників.
Ізюминкою голландського саду є фігурна стрижка та формування зеленої скульптури — топіарів. Протягом століть садівники цієї країни створюють із рослин вибагливі форми.
Для прикрашання на ділянках виставляють атрибути сільського життя: дерев'яний візок із квітами, іграшковий млин, садові скульптурки тварин. Але найголовніший атрибут голландського саду — його доглянутість і акуратність.

Зони ділянки в ландшафтному дизайні

Одним із важливих етапів проектування саду є функціональне зонування, тобто планування місця розташування майбутніх будівель, рослинності та декоративних елементів. Зонування допомагає уникнути одноманітності, що часто виникає через те, що садова ділянка виглядає занадто «упорядкованою» і легко доступною для огляду. 
Розподіл саду на кілька зон допоможе збагатити ділянку й дасть можливість здійснити безліч цікавих ідей. Знайомство з основними зонами допоможе вам у створенні свого неповторного й прекрасного зеленого раю. 
Головним елементом ділянки є житловий будинок, і планування ландшафту саду починається з нього. При визначенні його місця розташування важливо враховувати орієнтацію ділянки за сторонами світу. Ідеальним уважається розташування будинку на підвищеному місці в північній частині ділянки. Вікна при цьому повинні виходити на південний схід, південь і південний захід. При розмічанні ділянки варто також ураховувати планування будинку, розташування вікон і дверей. Недоречним і невдалим, із погляду ландшафтних дизайнерів, уважається варіант, коли величезний будинок займає майже всю територію ділянки й оточений лише вузькими смужками землі, затиснутими стінами й огорожею. 
На під'їзді до будинку нас зустрічає палісадник — територія, розташована між вулицею й будинком, часто за парканом. Зазвичай це неширока смужка землі, тож занадто великі рослини тут недоречні. Її оформляють газоном, квітниками й одиночними посадками дерев із невеликими групами чагарників. 
Далі починається в'їзна зона — паркан, ворота, центральна дорога до будинку. Це «візитна картка» будинку, тут розташовують гараж або площадку з навісом для стоянки автомашин. Цю зону прагнуть облаштувати особливо ретельно: використовують гарну укладку для доріжки, встановлюють декоративне освітлення, обрамляють квітниками. В'їзну зону іноді поєднують із господарськими будівлями. 
На найтепліших, захищених від вітру місцях, влаштовують плодовий сад і город. Городу віддають найбільш освітлену територію. 
У південній або західній частинах ділянки розташовують зону відпочинку. Її обставляють садовими меблями, іноді накривають тентом або великою парасолею. Ця зона повинна бути затишною, на ній часто встановлюють стіл і виділяють місце для мангала. Важливо, щоб куточок для відпочинку був прихований від поглядів з вулиці й від сусідів. Він може розташуватися й в альтанці — її прийнято розміщати в найбільш тихих, затишних куточках саду. 
Ізольовано від зони відпочинку поблизу вікон будинку на території що проглядається, облаштовується дитячий майданчик. Залежно від віку дітей на ньому розміщують пісочницю з парасолькою, будиночок, спортивне знаряддя або басейн. Особливу увагу варто приділити добору рослин, виключити колючі та отрутні. Це місце має бути добре освітленим, притіненим у полуденні години, віддаленим від городу та квітника. 
Декоративна зона може бути розташована в одному місці, але частіше вона ніби розкидана по всьому саду, утворюючи по суті безліч мінізон. Вона складається з водойми, альпійської гірки, квітників, а також із малих архітектурних форм. 
Господарська зона перебуває в найбільш віддаленій частині саду й містить у собі лазню, теплицю, сарай та інші підсобні будівлі. Ця зона розташовується, як правило, відокремлено, але має зручне сполучення з будинком пішохідною доріжкою. Приміщення господарської зони не завжди блищать архітектурою та новизною, проте невиразні будівлі можна задекорувати виткими рослинами, а фактуру дерев'яної стіни будови підкреслити трояндою, що плететься. Під час будівництва бажано передбачити інший в'їзд на ділянку через господарську зону. 
Зонування застосовують не тільки на великих ділянках. Якщо невелику ділянку розділити на кілька маленьких зон, вона стане більшою на вигляд і набагато цікавішою. Куточки, що не одразу впадають в око, збуджують цікавість і бажання неодмінно зазирнути туди. Навіть місце, де може вміститися один шезлонг, можна прикрасити невеликими горщиковими рослинами і будь-яким декоративним елементом так, що воно стане неповторним.

Малі архітектурні форми

Малими архітектурними формами в ландшафтному дизайні прийнято називати невеликі споруди, які встановлюють в садах і парках у функціональних та естетичних цілях. Вони насичують собою простір, надають ділянці затишку, без них сад мав би незакінчений вигляд. Чим правильніше деталі розставлені по ділянці, тим більшої привабливості набуває сад. Грамотне розташування малих архітектурних форм дозволяє розділити всю територію на певні зони, а більшість із них, крім естетичних виконує ряд корисних функцій. 
Щоб зберегти цілісність ландшафту, у межах однієї ділянки малі архітектурні форми оформляються в єдиному стилі. Порушити це правило можна тільки у випадку, коли йдеться про устрій «потаємного» садка або лісового куточка у великій садибі. Альтанка вже кілька століть є найпоширенішою садовою спорудою. У ній можна відпочити від полуденної спеки, перечекати дощ, просто помилуватися своїм садом в атмосфері повної самоти. Тому її розташовують зазвичай у тій частині саду, звідки відкривається найкращий вид на навколишню місцевість і найбільш мальовничі куточки саду. 
Альтанки можуть бути найрізноманітніших форм: квадратні, круглі, шестикутні, у стилі сільського будиночка, скромні або з вигадливими обрисами, немов тереми з російських казок. 
Арка — це вузька ажурна конструкція, що не тільки прикрашає сад, але й може виконувати роль роздільника простору. Арки ставлять біля стіни або живоплоту, а в ніші, що утворилася, встановлюють на узвишші вазу з квітами, статую або ослін. Аркою можна оформити і вхід у нову зону саду. Ці конструкції повинні бути досить стійкими, щоб протистояти поривам навіть дуже сильного вітру. 
Пергола — далека родичка альтанки, що служить опорою для витких рослин. Це повиті різними виткими рослинами навіси, іноді — коридори з легких ґрат на стовпах або арках. Улітку пергола дає прохолодну тінь, захищає від вітру та цікавих поглядів. Може прикрити від сонця внутрішній дворик, сховати від очей якусь деталь, що аж ніяк не прикрашає сад або оформити вхід на ділянку. 
Ґрати є найпростішою опорою, по якій можна спрямувати ліани як вертикально, так і в горизонтальному напрямку. Вони допомагають створити прекрасний вигляд і стиль саду, притінити місця для відпочинку або служать і декоративним, і захисним екраном. Як іззовні, так і всередині приміщень ґрати можуть бути використані для поділу простору та створення приватних зон, окремих кімнат або для оформлення стін і оранжерей. 
Гарний місток — не просто місце переходу водойми, він служить яскравим фокусним об'єктом і є воістину останнім штрихом багатьох водних ландшафтних композицій. У водних садах у східному стилі міст виконує більш символічну функцію, часто він яскраво розписаний і вибагливо прикрашений. У садах природного пейзажу, що стали невід'ємною рисою багатьох європейських ландшафтів, прийнятніший за все прямий немудрий дерев'яний місток прямо над поверхнею води. Передбачається, що він буде використовуватися за призначенням, тому чим простіший його дизайн, тим краще й природніше він виглядатиме.
Садова скульптура може бути ключовим елементом садового дизайну, тому що керує рухом погляду по ділянці. Ретельно продумане розташування скульптури зробить сад більш привабливим і цікавим. Скульптури ніколи не можна робити окремими елементами, вони повинні поєднуватись зі своїм місцем розташування й оточенням.
Горщики, невеликі вазончики й кашпо пожвавлять терасу, ґанок і сходи і послужать з'єднувальною ланкою між будинком і садом. Вони здатні прикрасити будь-який фасад, заасфальтовану або замощену територію, їх можна використовувати як окремо, так і в складі композицій із різних виробів.