Сучасні досягнення геронтології дають підстави розрізняти такі три різновиди старіння організму — фізіологічне, фізіологічне, але посилене і прискорене, та патологічне. Проте у цій статті розглянемо тільки фізіологічне старіння організму (скорочено «старіння організму»).

Старіння організму є, як відомо, проявом накопичення послідовних вікових пошкоджень структури та функцій органів і систем організму з одночасним зниженням їхніх адаптаційно-компенсаторних можливостей.

Відкриття ТПС та здійснюваних її підсистемами процесів біокоагуляції та біорегенерації, разом із зазначеними вище досягненнями інших наук, дали можливість встановити причину, механізм розвитку, результати та наслідки не тільки вікового розвитку, але й фізіологічного старіння організму.

Пояснюється це тим, що зазначене відкриття дає підстави стверджувати: в природі існує реальний процес біологічної коагуляції, який є одним із тих двох фундаментальних протилежних внутрішньо суперечливих фізіологічних процесів, котрі здійснюють віковий розвиток організму, а в похилому і старечому віці внаслідок генетично детермінованого його переважання над процесом біорегенерації коагуляційно-гіпотрофічний механізм його розвитку стає механізмом розвитку фізіологічного старіння організму.

Саме цей факт дав мені підставу обґрунтувати коагуляційно-гіпотрофічну теорію старіння організму, суть якої теж можна подати у вигляді принципової схеми (див. схему на наступній сторінці).

Ця теорія фізіологічного старіння організму дозволяє дати йому такі три визначення: найповніше, дещо коротше і зовсім коротке.

Старіння організму — це прояви послідовного, дуже повільного наростання в похилому і старечому віці дегенеративно-дистрофічних пошкоджень органів коагуляційно-гіпотрофічного генезу із зниженням їх функцій та адаптаційно-компенсаторних можливостей внаслідок генетично детермінованого переважання в похилому і старечому віці базового рівня активності процесу біокоагуляції над базовим рівнем активності процесу біорегенерації.

Старіння організму — це прояви процесу послідовного, дуже повільного наростання в похилому і старечому віці генетично детермінованої вікової коагуляційної дистрофії органів із зниженням їхніх функцій та адаптаційно-компенсаторних можливостей.

Старіння організму — це прояви розвитку вікової генетично детермінованої коагуляційної дистрофії органів.

Отже, старіння організму — це вікова генетично детермінована коагуляційна дистрофія.

Про омолодження говорять зазвичай тоді, коли вдається усунути чи хоча б зменшити деякі прояви старіння організму. Однак у цій статті мова йтиме не про це, а про можливість системного омолодження старого організму, тобто про можливість відновлення структури та функцій усіх органів і систем старого організму до рівня їх стану в юності. Оскільки дотепер ще нікому не вдалося здійснити справжнє системне омолодження старого організму людини, то виникає запитання, яке і поставлене у назві статті.

Для того, щоб дати правильну відповідь на це запитання, спочатку потрібно знайти відповідь на перше запитання, яке поставлене на початку статті, а саме: Чи існує в організмі реальний процес, який був би спроможний омолодити старий організм до юного віку?

Немає жодного сумніву в тому, що омолодити старий організм може тільки той процес, який є протилежним і внутрішньо суперечливим до процесу, який здійснює його старіння. А оскільки, як показано вище, фізіологічне старіння організму здійснює процес біокоагуляції (цито-гісто-гемокоагуляції), протилежним до якого є процес біорегенерації (цито-гісто-геморегенерації), то цей факт дає підстави стверджувати, що якраз процес біорегенерації є тим реальним процесом, який спроможний здійснити системне омолодження старого організму до юного віку.

Про таку спроможність біорегенерації свідчить ще й той факт, що на першому етапі вікового розвитку, тобто на етапі росту організму, саме процес біорегенерації, який в цей період життя організму запрограмовано, детерміновано переважає над процесом біокоагуляції, забезпечує ріст організму та його юний вік.

Оскільки в основі розвитку процесу біорегенерації лежить регенераційно-нормотрофічний механізм, то цей факт дав мені підставу обґрунтувати регенераційно-нормотрофічну теорію системного омолодження організму. Виявилося, що її суть також можна подати у вигляді принципової схеми (див. схему на наступній сторінці).

Таким чином, на два перші запитання, які поставлені на початку цієї статті, можна дати таку однозначну і чітку відповідь.

По-перше, в організмі постійно функціонує реальний фундаментальний плазмінозалежний фізіологічний процес — процес біологічної регенерації, який спроможний здійснити справжнє системне омолодження старого організму, тобто спроможний відновити структуру та функції всіх органів і систем старого організму до рівня їх стану в юності, а по-друге, біорегенерація спроможна омолодити старий організм тільки за умови досягнення в похилому чи старечому віці суттєвого і достатньо тривалого її переважання над процесом біокоагуляції.

У такому випадку залишається потреба відповісти на третє запитання, яке поставлене на початку цієї статті, а саме: Яким чином у похилому і старечому віці можна досягти потрібних умов, тобто досягти переважання біорегенерації і, зокрема, генетично детермінованого переважання? Для обґрунтованої відповіді на це запитання потрібно взяти до уваги ті дані літератури, які свідчать про існування двох варіантів такої можливості. Мова йде ось про що.

Відомо, що організм як дуже складна біологічна система живе так довго, як довго ця система спроможна підтримувати належний рівень гомеостазу. Оскільки гомеостаз забезпечують механізми адаптації та компенсації, які фактично є механізмами тих чи інших функцій всіх органів і систем організму, то можна стверджувати, що для підтримання належного рівня гомеостазу потрібний належний рівень активності всіх тих процесів, які лежать в основі функціонування різних органів і систем організму.

Проте поняття «належний рівень» є вельми невизначеним, тому я замінив його двома більш конкретними поняттями, а саме — «базовий» і «надбазовий» рівень активності процесів.

Базовий рівень активності всіх процесів, що відбуваються в організмі, в тому числі і процесів біокоагуляції та біорегенерації, є запрограмовано детермінованим, тобто його визначає генетична програма. Цей рівень активності процесів є сталим протягом тривалого часу і змінюється він тільки при переході одного етапу вікового розвитку в інший. Саме він підтримує потрібний для життєздатності організму базовий рівень гомеостазу протягом усього вікового розвитку.

Надбазовий рівень активності процесів — це рівень, який визначають різні чинники зовнішнього та внутрішнього середовища організму. Вони, впливаючи відповідним чином на різні регуляторні системи, змінюють (підвищують або знижують) цей рівень активності процесів, тому він змінюється швидко залежно від потреб організму в кожний конкретний момент.

Учення про базовий і надбазовий рівень активності всіх процесів, що відбуваються в організмі, дає можливість по-іншому розглянути на ті два процеси, які забезпечують віковий розвиток організму. Конкретніше: воно дає підстави стверджувати, що тільки базові рівні активності процесів біокоагуляції та біорегенерації відіграють визначальну роль у механізмі всіх трьох етапів вікового розвитку організму, тоді як надбазовий рівень їх активності є лише умовою розвитку цього процесу.

Це вчення, своєю чергою, дає підстави стверджувати, що існує два варіанти можливостей досягти в похилому і старечому віці достатньо суттєвого і тривалого переважання процесу біорегенерації над процесом біокоагуляції.

Перший варіант — у ньому омолодження організму досягається шляхом зміни співвідношення надбазового рівня активності процесів біокоагуляції та біорегенерації у бік переважання останнього.

А в другому варіанті — шляхом зміни співвідношення базового рівня активності цих процесів також в бік суттєвого переважання біорегенерації.

Стосовно першого можливого варіанту омолодження старого організму, який досягається за допомогою суттєвого і достатньо тривалого підвищення рівня надбазової активності процесу біорегенерації, то він уже зараз є цілком доступним.

Виявилося, що в похилому і старечому віці посилити рівень надбазової активності процесу біорегенерації настільки, щоби сповільнити процес старіння та спричинити омолодження старого організму, можуть тільки готовий препарат плазміну чи активатори ендогенного його утворення. Ця можливість встановлена нами в дослідах на тваринах.

На старих білих щурах обох статей віком понад 30 місяців ми встановили, що у всіх піддослідних тварин після курсового застосування як препарату плазміну, так і активатора плазміногенезу — стрептокінази — наступали зміни, які свідчили про значне системне омолодження їх організму. Найпереконливішими із цих змін є відновлення у старих тварин репродуктивної функції.

На створені способи омолодження організму ми одержали два патенти на винахід, зокрема Патент на спосіб омолодження організму стрептокіназою.

Результати цих дослідів свідчать, по-перше, про правдивість усіх трьох наведених вище геронтологічних теорій — вікового розвитку, фізіологічного старіння організму та його системного омолодження, а по-друге, про те, що процес біорегенерації є саме тим реальним фундаментальним фізіологічним процесом, який спроможний, за певних умов, здійснити справжнє системне омолодження старого організму до юного віку.