Вона вирішила поїхати. На один лише день. Коли в неї буде ще така нагода? Та й хіба щось погане зробить? Це буде просто прогулянка, а заодно й зустріч із давнім другом. Можливо, остання. Хоча, хто знає, що й коли в житті буває востаннє.

Не може не використати цієї нагоди, побувати там хоч на трохи. Щось незбагненно потужне тягне туди, щось не дає спокою. І вона поїде. Вирішила твердо. Це буде мить, одна тільки вкрадена мить. Ця мить закінчиться швидко і після цього, можливо, Слава знайде той бажаний спокій.

Дорогою в автобусі намагалась не думати, не дивитися за вікно, не поринати в спогади, що продиралися в голову. Увімкнула музику і встромила навушники у вуха, так краще. Години летіли, все спокійно... Та щойно автобус звернув за ріг, що навпроти міського цвинтаря, серце забилося частіше. Дві-три хвилини розділяють її від міста минулого, від усього її минулого.

Автобус повільно просувався вузькими вулицями містечка – рухові перешкоджали припарковані по обидва боки дороги автомобілі. Славі, як і колись, хотілося якнайшвидше вийти з нього.

Нарешті зупинився. Ступила на тротуар і попрямувала вздовж невеликого скверика до набережної. Пахло морем. Кричали чайки, б’ючись за здобич. Йшла, мов у тумані. Невже вона знову тут? А може, це їй сниться? Та ні, не доведеться себе щипати, вона дійсно тут. Тільки навіщо? Сама не знає. Так і не знайшла відповіді на це запитання з того часу, як прийняла рішення приїхати сюди. Дійшла до площі і знову звернула. Дорога її лежала до узері, де мав чекати Василіс. Так домовились. Колись завжди чекав її на автостанції, та це було тоді, давно. В іншому житті... Побачила його силует здалеку, сидів спиною до неї за одним зі столиків поблизу моря. Як завжди. Чомусь стало душно, аж упріла.
– Калімера! – привіталась, посміхаючись.
– Калімера, калімера! Калос іртес! – посміхаючись навзаєм, Василіс піднявся з крісла їй назустріч. Обійнялися й розцілувались навхрест, як давні друзі.
– Я вже замовив, чекаючи на тебе, – показав на склянку з сиво-білою рідиною.
– Ти що будеш?
– Звісно, узо, – відказала Слава. – І восьминогів, бо як же без них. – Намагалась посміхатись, аби якось приховати хвилювання. Присіла. Василіс теж виглядав збентеженим і механічно, раз за разом, потягував алкоголь. Потягнувся до цигарки.
– Ти не змінилася, – зауважив, оглядаючи Славу.

Очі вологі, світились тим дивним і радісним вогнем ентузіазму, що наповнював Василіса щоразу під час радощів.
– Значить, ще не прийшов мій час, – відповіла Слава.
– А я все білію – додав.
– Бачу, роки посипають тебе сріблом...

На диво, не голова його була надто сріблястою, а борода. Як у Діда Мороза. Вічна Василісова борідка, колись чорна, як воронове крило... Весь він скидався на самотнього крука, з чорним довгим волоссям і бородою. Сухий та кістлявий, але міцний, ніби зі сталі виплавлений. В чорній рокерській шкірянці на такому ж чорному, витонченому, як і його господар, чопері. Але це колись... Тоді, давно і недавно. Чопер припав пилом тепер на Василісовому подвір'ї, а сам він похилився у своїй стрункій поставі, навіть дещо згорбився. Від тої ваги років, що за плечима, а чи, може, то не вага років, а вага випробовувань, втрат, розчарувань. Пил і на ньому... Срібний, сірий пил років.

Офіціант приніс узо для Слави та ще одну тарілочку печених восьминогів. Замовили подвійну порцію. Поволі алкоголь, розливаючись по жилах, звільняв кожну клітину тіла й мозку від напруги. Розмова потекла вільніше, невимушено, про все і ні про що, як у ті, давні часи.

«Ніби ніколи й не покидала цього місця» – впіймала себе на думці. Василіс, здається, перехопив її думку у вітерця, що дмухнув у його бік, вириваючи ту з Славиної голови.
– Ти знову тут... І які відчуття? – спитав.
– Дивно, – відповіла, не задумуючись, – ніби я й не покидала цих місць. А все те, що відбувається за межами, не дійсне, не реальне, моє й не моє. Ніби наснилось... А коли я там, в своєму сьогоденні, то сном здається все пережите в минулому.
– Чому так?
– Не знаю. Не маю відповіді, – стенула плечима, – та й не шукаю її. Існують речі чи події, що не потребують ані запитань, ані відповідей. Вони просто є...

Сиділи довго, кілька годин. Слава запропонувала пообідати в одній із таверн на площі. Перебралися туди. Замовили вино, але вона відмовилась пити, – не варто змішувати стільки алкоголю, їй ще назад повертатись, як-не-як. Дорога довга. Та й узо не дуже йшло, відвикла. Під кінець обіду Василіс все ж не витримав і запитав:
– Не хочеш заїхати до мене? На господарство глянеш...
– Незле було б, та не знаю, чи варто.
– Це ж не спонукає тебе до чогось...
– Звісно, багато чого вже не повернути. Тільки не впевнена, чи потрібно мені бачити знову все те, з чим пов'язано так багато у моїй пам'яті.
– А може, якраз і потрібно? – ніби розуміючи решту її думок, схованих у закамарках мозку від неї самої, спитав Василіс і продовжив: – Не спробуєш, то й не довідаєшся.
– Напевно, ти правий, – посміхнулася й зітхнула. – Що ж, поїду, але не затримаюсь надовго. Не ображайся. Та й до автобуса не так багато часу залишилось.
– Які можуть бути між нами образи?! – відказав Василіс.
– І за однієї умови. Звідти я повернуся пішки, до цвинтаря. А квиток візьму тепер.
– Як скажеш...

Знайома дорога поміж маслинових садів. Знайомий кожен схил, кожен спуск і кожен підйом. Ось і дах будинку зачервонів посеред зеленого краєвиду. Знову хвилювання охопили все тіло, душу, мозок. Ніби камінь застряг у горлі. «Для чого я роблю це? Навіщо мучу себе?» – думала. Єдина надія, що все це колись закінчиться. Всьому ж є кінець.

Автомобіль піднімався по високому схилу до подвір'я. Заїхали. Зупинились. Відкриваючи дверцята й ступаючи на землю, Слава опанувала себе. Хвилювання й емоції, що душили її, кудись випарувались. Зграйка котів бігла до свого господаря. Загавкав собака, відчуваючи нову людину на подвір'ї. Вона незнайома тут, чужа... «Невже я чужа? Тут... – знову блимнула думка. – Хоч я часто так думала колись... Але чи все це мені чуже?..».

Василіс говорив до неї, про щось розповідав. Автоматично кивала головою й посміхалась. Відповідала, що рада за нього, рада, що має силу господарювати й триматись на плаву. Хоч би й так, – як не великий лайнер, то малий човен. Та й той не мало вартує, не один вітер і не одну фортуну витримати може, шугаючи поміж хвилями й шукаючи свою дорогу у бухту.

Цей дім, це подвір'я, цей безкінечний маслиновий сад довкола нього були бухтою для Слави. Колись... Тут знайоме кожне дерево, віття маслин розчесане її руками, оті деревця гранату при дорозі – вона їх поливала... А троянди, пересаджені нею з тісних горщиків, як підросли! Шумить довгастим, густим листям уже височенний евкаліпт, що разом посадили з Василісом. Якось біля моря, в кінці довжелезного мавровунського пляжу, бродила по гайку, повному цих високих дерев. Побачила й маленькі паростки, захотіла взяти з собою й посадити тут, біля подвір'я. Василіс не перечив, хоча надавав перевагу плодовим деревам.

Зійшли вниз до помаранчевого й лимонного саду. Брела поміж трав, втягуючи в ніздрі знайомі, рідні запахи. Їй бракувало цих ароматів. Василіс чистив велику помаранчу, простягаючи їй половину.
– Візьмеш із собою?
– Візьму декілька.
– А маслин хочеш?
– Хочу, та заважка буде мені ноша.
– Тож я підвезу.
– Ні, ні. Краще все-таки я пройдуся.

Не наполягав далі. Обійшли весь сад. Вкотре піднімалися дорогою вгору. Ніби їй долею було написано підніматися цією дорогою без кінця до якоїсь вершини. Так ніколи й не дійшла до неї. Та хіба це зараз мало значення?
– До хати зайдеш? – несміливо спитав Василіс. – Кавою пригощу.
– Зайду, як не зайти. Кава на дорогу те, що треба.

У приміщенні знову незручно зробилося Славі, знову змокла від хвилювання. Та й Василіс виглядав збентеженим, взявся готувати поспіхом каву. Обійшла кімнати, оглядаючи. Хотіли жіночих рук... Знайомий запах огортав звідусіль, заповнив легені, дійшов до свідомості. Рідний запах.

Василіс підніс каву, присіли, посьорбуючи. Почав крутити цигарку. Спостерігала за його рухами, знайомими до болю. Рідними рухами.
– Дозволиш мені?- спитала, простягаючи руку.
– Питаєш...

Взяла тютюн і почала крутити цигарку. Розмова не йшла, і дим не втягувався. Відвикла. І кава не йшла. Все застигло. Застигли й вони обоє.
– Вибачай, – нарешті видавила з себе, – та час мені йти. Краще бути на зупинці раніше, аніж добігати.
– Звісно, звісно, – розгублено пробурмотів Василіс. Піднялися з крісел, Слава подала руку на прощання.
– Попрощаємось унизу, – тихо відказав Василіс. – Зійду з тобою, час поливати овочі.

Вийшли. Мовчки зійшли до головної дороги й зупинились на роздоріжжі.
– Що ж, щасливо. І дякую, що приїхала, – мовив Василіс.
– І тобі...

Двоє людей стояло на роздоріжжі, добре знайомих одне одному, таких близьких і водночас далеких, таких рідних до болю, – не кров'ю, а чимось більшим, тим, що єднає душі, робить їх відкритими, хоч і не завжди прийнятими. З'єднує й пов'язує їх навіки незалежно від часу та відстані, від обставин і доріг, котрі можуть бігти кожна в своєму напрямку. Їхні руки з'єдналися. Швидше, то з'єдналися дві душі в прощальному танку, легкі, невидимі, теплі. Бо тіла їхні були холодні, як і дотики.
– Чоловіка твого як звати? – зненацька спитав. Це все, що спитав її про особисте життя, теперішнє. Дивно, чому тільки це...

Відповіла пересохлими губами, з останніх сил стримуючи повінь, котра заповнила груди і ось-ось могла вирватися назовні через уже вологі очі.

Василіс ніби закам'янів, очі його ще більше потемніли. Тільки тепер, на оцьому роздоріжжі, обоє розуміли, ясно і чітко, що це їхня остання зустріч. Під цим небом.