Я – дитина стіни. Я вийшов із каменю.

Я живу на камені, опановую камінь, борюся з каменем, завдячую каменю.

На брилі навпроти мене сидить ящірка, схожа на виріб із філіграні, на скручені з тонких мідних жилок фігурку, яка вкрилася зеленим нальотом часу вздовж спини. Без сумніву, ящірка на осонні така ж гаряча, як був би метал, що набрався сонця. На жаль, зараз я змушений буду її сполохати. Щойно тінь на циферблаті сонячного годинника зробить ще один ривок, наближаючи кінець години, я повинен буду підвестися і піти сходами на самий вершечок башти. Сорок дві сходинки, сорок два відполіровані до блиску кам’яні бруси – і така висота, аж страшно вдихати, щоб цілий світ раптом не опинився у тебе в легенях. Башта підгризена часом з одного боку, розкришена, ніби хворий зуб. Я так добре завчив свій маршрут, так досконало вивірив кроки, що встигаю дістатися верху якраз перед останнім ривком тіні в сонячному годиннику. Потім я вдарю в дзвона, сповіщаючи довколишньому світові, що минула стара година і настала нова. Розжареним ополудні металом легко опекти руку. Вхопившись за шорстку мотузку, я сильно смикаю її на себе і вниз, і на обличчі відчуваю рух повітря, розітнутого билом. Я – розтрісканий камінь, я – розпечений на сонці дзвін. І коли гудіння дзвону після удару густо котиться по долині, наповнюючи її та наче розсуваючи всі межі, і довго не перестає, і осідає темно-зеленими краплями звуку на довколишніх деревах, я відчуваю, мовби це мною самим наповнюється простір.

Потім сорок дві сходинки донизу – чекатиму, поки нова година стане старою, а тоді знову нагору. А далі знову вниз. Ящірка на камені, на диво, сидить незворушно, не реагуючи на моє пересування. Вона – це теж я.

Я так давно ні з ким не розмовляв, узагалі не розтуляв свої вуст, аби видобути з них слова, що рот мій зробився схожим на оцей потемнілий, всохлий, викривлений стручок акації. Або ж на дзвін – пустотілий, лункий та гарячий, чийого язика хтось повинен розгойдати, перш ніж з’явиться звук. У мені жив страх власного голосу, я не знав, яким почую його тепер, настільки відвикнувши, чи буде це щось більше за жалюгідний передсмертний писк дрібних пташок, яким скручую в’язи.

На довгих ящірчиних пальчиках, кожен із яких закінчується кігтиком-гачком, якщо низько схилиться над нею, можна чітко роздивитися малюнок тонкої шкірки з глибокими зморшками, наче зіжмаканої. І моя шкіра така сама. Моє тіло веде мене саме, щодня більше пристосовуючись до ландшафту. Воно кладе мене на гарячий камінь, змушуючи припасовувати обличчя і мружитися до сонця. Маю годину до наступного удару дзвона. Згортаюся клубочком і ущільнююсь – я вже майже камінь. Часом торкаюся себе з невиразним прагненням, видобути з тіла насолоду, здається, ніби цілого себе в кулаці стискаю, але нічого не стається, і я вже можу уявити, як це – ділити ліжко з кимось іще, спати поруч, що можна продовжити це моє тіло, можна допасувати до його абсолютної самості. Вчора минуло два роки, відколи я тут абсолютно сам.

Я став свідком закінчення війни, яку пам’ятав стільки є, скільки й себе. Втім, навряд чи вона закінчилася: війни не закінчуються, а просто відповзають, як змії, у свій вирій воєн і там лежить якийсь час тихо, переплівшись у клубок, гріють одна одну, а потім таки розплітаються і повертаються на свої землі. Інколи повертається інша війна, не та, яка перед цим відповзла звідси, якась така, що заблукала, пересуваючись від землі до землі, але повертається обов’язково. Я подумав про це дуже згодом, власне, оце тепер, на самоті. Коли я виріс і підійшов мій вік, щоб ставати до солдатських лав, я просто став, як і всі.

Цю прикордонну фортецю ми відбили в людей з-за річки. І я завжди знав, що вони повернуться, знав із того першого дня, коли поповнив її гарнізон. Мене охопив крижаний жах, коли я дізнався, що ми уклали з ними перемир’я і вони постачають нам провіант. Я не любив їх. Їхні тернові очі, довгасті бліді обличчя, жорстке рудувате волосся, схоже на кабанячу щетину, їхні чіпкі погляди, якими вони мовчки зустрічали й проводжали нас, в’їжджаючи у ворота на возах із діжками, горами овочів чи фруктів – усе будило в мені тривогу. Я навіть сказав каштелянові, старому гладунові із задишкою, коли довелося стояти на чатах біля його башти, що не можна, не можна у жодному разі пускати їх сюди, вони вивчають прокладені нами стежки й викопані рови, наново пригадують щербини у фортечних стінах, яких іще не встигли забути, вони перелічують нас і нашу зброю і нападуть, обов’язково, обов’язково нападуть. Це нічна варта вимотала тебе, хлопче, сміявся тоді каштелян, дарма так багато про це думаєш, ми уклали мир, мир, ти розумієш, нічого не бійся. Він поторсав мене за плече і пішов спати. Цілу ніч мені було чути, як він хропе і як скрипить його ліжко.

У день перед боєм мене опосіло шаленство, яке годі пояснити. Однак воно дуже пасувало до загальної паніки, що запанувала серед нас, і не псувало загальної картини. Я метався фортечним подвір’ям, хапав за плечі знайомих і всім, кого вдавалося затримати біля себе бодай на мить повторював, що я знав, і попереджав, і стільки разів казав про це. Голос мій ставав усе вищим, горло стискало. Я ще ніколи не був у справжньому бою, хоч народився і виріс у часі війни. Коли звечоріло, я видряпався на стіну і став межи зубців. Річка внизу під фортецею була велика і довга, значно більша й довша, ніж ми собі уявляли, тож і людей за нею виявилося сонмище. Море вогнів коливалося, до нього безперестанку вливалися нові й нові потоки, і я відчув, що жах розкриває всередині мені велетенські залізні крила й прохромлює ними груди. Щоб не закричати на повен голос, шалено й відчайдушно, що на губах виступила піна. І тоді мене наказали відвести в карцер, аби я не множив паніку.

У карцері я продовжував молитися так само голосно й ревно. Коли вуста затерпали і я на коротко замовкав, думав про різні тривожні речі. Наприклад, про те, що у зовнішній стіні з боку річки нова й слабка кладка. Це ми пробили онагром діру, штурмуючи й захоплюючи залогу, і, вигнавши звідси людей за річку, нашвидкуруч залатали отвір. Тепер стіна промокала наскрізь щоразу, як пускалася сильна злива. Але ми не переймалися, ми ж уклали перемир’я. Тільки я всім казав, що з цього добра не буде. Я ж муляр, як і мій батько. І тоді, по багатогодинних молитвах, я раптом побачив, як між каменів каземату сочиться несміливе світло. Це тепер я знаю, що по всій фортеці поганюща й нещільна кладка, і тоді я просто побачив, як надворі, наді мною настає ранок. Але в той час я сприйняв це за знак. І не мав сумнівів у тому, як маю чинити.

Я грюкав у двері й горлав, аж доки до мене прийшов стражник. Я попросив негайно відвести мене до каштеляна: у мене, мовляв, є для нього важливе повідомлення. Солдат недовірливо, потер підборіддя, та все ж повів. По дорозі я спитав його, чи вже почався бій, і він відповів - ще ні. Стоячи перед старим гладуном, я твердо й спокійно попросив замурувати мене у фортечну стіну в тому місці, де слабка нова кладка. Увесь той час, поки точитиметься бій, я невтомно молитимусь і таким чином укріплюватиму стіну, якщо вже нічого іншого тут не можна вдіяти. Каштелян задихався і, здається, заздалегідь змирився з поразкою. Йому було не до мене. «Роби як знаєш, - махнув головою і додав кудись убік: - Хлопець так боїться бою, що ладен на все, аби не бачити його на власні очі».

З допомогою двох приятелів, що були родом із мого краю, я швидко розібрав кладку зі старої цегли і утворив у мурі з внутрішнього боку в людський зріст. Рішуче став у неї. Спостерігав, як друзі, кладучи цеглину за цеглиною, замуровують мене спочатку по коліна, потім до пояса, потім по груди. Не мав сумніву, що чиню правильно, що цієї моєї жертви буде достатньо, щоб відстояти фортецю, що своїм тілом я по-справжньому затулю слабку стіну. Врешті, вище від моїх очей лишився отвір в одну цеглину. «Ми будемо пропихати тобі крізь нього їжу», - гукнув один мій друг із того боку. «Так-так, ти потрібен нам живий, коли відіб’ємося, тримайся там», - докинув інший. «Побачимося, коли всіх їх розженемо», - додав перший, обидва розсміялися – якось надто сумно – і пішли. Бій мав початися ось-ось.

У напівтемній і страхітливо вогкій ніші я ледь міг поворухнутися, порухати пальцями ніг та рук, наприклад, чи злегка зігнути лікоть. Це було нестерпно, адже мене лоскотало коріння трав, а мокриці, звикнувши до нового мешканця всередині своєї стіни, повзали по мені безупинно. Коли набрав повні легені повітря, груднина впиралася в камінь, але я намагався дихати ощадливо, неглибоко. Втім, про все це я невдовзі забув, бо виявилося, що тут, у землі й камінні, я дуже добре чую шум бою. Слух загострився, став найтоншою голкою, крізь вушко якої протягувалася довга нитка звуків: дзенькіт зламаного меча, болісне сичання, з яким корчилися м’язи чиєїсь перерубаної руки, стукіт копит свіжих ворожих коней, які щойно переправилися через річку, і ледь відчутне здригання землі, на яке падало нове тіло… Один із друзів таки з’явився по тривалому часі, пропхав у отвір над головою черствий корж і кілька яблук, скупо переказав новини: людей з-за річки все більше, ми спершу відтіснили їх за Ясеновий пагорб, але наших дуже багато полягло, вціліло десь понад сотню, і серед них багато поранених, ми відступили і тепер відчайдушно боронимо фортецю. Він не міг повірити, що я все це вже знаю. «Звідки ти дізнався?» - питав мене у нестямі. Не міг повірити, що я почув.

Звісно, я без угаву молився. Багато разів по колу проказав усі молитви, які знав. Коли тіло намертво затерпло, горло висохло, губи стали кривавити, а розум – потьмарюватися, я вже вигадував свої молитви. Про те, щоб трава, яка росте на стіні, сплелася корінням так міцно, щоб її сітей не пробив жоден таран. Щоб наша кров, пролита в цю землю, просоталася якнайглибше і вмовила землю розверзнутися, забрати ворога. Щоб ріка здійнялася й ковтнула берег… Я рахував дні за зміною світла й темряви над головою. На п’ятий день, каюся, на якийсь час впав у забуття і втратив лік. Тому не можу сказати, на який точно день почув тяжке гупання в стіну із того боку. Воно й повернуло мене до тями. Ось і воно. Люди з-за ріки підійшли під самі стіни й намагаються пробитися всередину. Чомусь я не сумніваюся, що битимуть вони у слабке місце в стіні, а не в наші залізні ворота, що їх кували семеро майстрів у столиці, а потім кілька тижнів везли сюди і тріумфально встановлювали. Ні, стіна. Я виструнчився, наскільки міг, позбирав у голові розірвані разки молитов і закусив губу. Кров потекла підборіддям, лоскочучи відрослу щетину. І тут я почув та відчув, як двигтить земля. І звук осипання розкришеного каменю.

Але комірка зі мною всередині встояла. Схоже, мої молитви укріпили тільки мою частину стіни. Обрушилася інша її ділянка. Люди з-за ріки найкраще знали, де найтонші перегородки в їхньому мурашнику. Шум зробився таким нестерпним, що я майже перестав розрізняти, з чого він складається, вловлював лише окремі відчайдушні крики. Мимоволі знову впав у забуття, мені марилися незліченні стада свиней, яких різали й різали невидимі різники, і цього вереску, що свердлить барабанні перетинки й змушує боліти всі зуби одразу, мені не забути ніколи.

Отямитися знову мене змусила тиша. Я тепер жив у ритмі стіни, прислухався до її резонування, внутрішніх шурхотів і пульсацій, я ставав її частиною, навіть дихати почав поверхневіше й рідше. Стіна знову завмерла, не видавала жодних звуків, тихо було й поза нею. Із цієї тиші, а також із того, що ніхто з друзів більше не приносив мені їжі, я виснував, що ми програли бій.