Той Пі, який три дні тому зненацька покликав мене з собою, і я, замість підготовки до співбесіди перед отриманням першої в житті серйозної роботи, кинувся в дорогу, сповна розуміючи: більше такого запрошення може й не бути. За стільки років нашого знайомства (дружби!) мені нарешті випав шанс утнути щось дійсно вагоме, достоту божевільне і непередбачуване. Чи не задля саме такого пориву весь цей рейвах навколо, що його хтось колись із легкої руки назвав життям?

Зрештою, можна весь свій вік так і лишатися в стінах малосімейки, де під пильною опікою матері минали мої дитинство, юність та конала в агонії молодість. Там же і померти, сонно жуючи мамині котлети (в кращі часи – коли було м’ясо), перемикаючи по колу обридлі канали з убогими реаліті-шоу, гортаючи десятки раз перечитаного «Робінзона Крузо» та марячи випадково знайденим кейсом, напханим мільйоном доларів, за які легко купити всі свої мрії.

Я сам був наче Робінзон, тільки для моєї історії самотності мені не потрібно було ні потонулих кораблів, ні безлюдних островів. Усе це з легкістю поміщалося в моїй наглухо закупореній від людей голові. Я свідомо вибрав роль непримітного спостерігача.

За деякий час збоку почулися мляві, розхлябані кроки. То був Пі. Я пам’ятав манеру його ходи як мінімум зі старших класів, коли він гучно чалапав серед ночі під’їздом на свій п’ятий поверх після чергового дворового збіговиська чи мандрів. Це була хода чи то загнаної (проте гордої та благородної) тварини, яка змирилася з непоправним, чи то просвітленого власним сяйвом пророка, що хильнув зайвого, але не втратив від того своїх сакральних стрижнів.

Я кволо підняв голову і побачив Пі разом із сонно покірною незнайомкою років сорока. Він тримав її за руку як ліпшу подругу і з легким розчаруванням дивився на моє немічне тіло. Підійшов, сів на бордюрі, розважливо, майже аристократично, закурив. Біля нього присіла й супутниця. Дешева придорожня лярва – помилитися, дивлячись на неї, було складно.
- Треба любити ближнього свого, як себе, - наголошував Пі. – Нелюбов до когось – не що інше, як віддзеркалення нашого найгіршого в людині навпроти.

Все, що між ними могло статися, швидше за все вже успішно сталося.