На питання , винесене в заголовок , читач , який хоч трохи обізнаний із політичною кухнею на Волині , дасть відповідь : « Ніколи » .

Колишній губернатор і нардеп від Луцька сьогодні не має такої довіри лучан , як у далекому 2002-му .

Достатньо згадати , що його висуванця на посаду начальника УМВС України в області Віктора Швидкого « Самооборона Волині » у 2014-му турнула , як « ставленика олігархів » і не достойного бути народним міліціонером .

Проте , якщо уважно проаналізувати події останніх місяців , тижнів і днів , то дедалі більше переконуєшся , що золоте правило політиків « Ніколи не кажи « ніколи » таки має право на життя .

Не будемо далі інтригувати читача , а намалюємо приблизний синопсис повернення луцького Френка Андервуда до влади .

Після висловлення недовіри голові обласної ради Валентину Вітеру на пленарному засіданні сесії , яка врешті-решт матиме кворум , один із депутатів запропонує обрати очільником найвищого представницького органу краю Володимира Бондаря , обраного 26 квітня депутатом облради на проміжних виборах у мажоритарному окрузі № 23 , що в Ратнівському районі .

За цю кандидатуру буде віддано необхідний 41 голос , плюс декілька голосів про запас .

Новообраний керівник дуже швидко і ефектно ( він це вміє ) розгорне бурхливу видимість роботи , зробить декілька популістських заяв , ініціює декілька рішень , які сподобаються простому люду , увійде в жорсткий клінч із Миколою Романюком , а тоді заявить , що він буде балотуватися на посаду Луцького міського голови як об'єднаний кандидат луцького Євромайдану .

І переможе .

Утопія ?

Реальність .

Не вірите ?

Читайте далі .

25 лютого 2015 року Волинська обласна виборча комісія своєю постановою призначає проміжні вибори депутата Волинської обласної ради 6 скликання в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 23 і оголошує про початок виборчого процесу .

Вибори вирішили провести у зв'язку із достроковим припиненням повноваження депутата облради Валерія Трикоша , обраного раніше в цьому окрузі , проте позбавленого мандата через доведення в суді факту отримання хабара й засудженого до 8 років позбавлення волі .

Кошти на проведення виборів мала виділити обласна рада , проте 13 березня її постійна комісія з питань бюджету , фінансів та цінової політики вирішує , що це питання подане на розгляд несвоєчасно , тому його розглядати не буде .

6 квітня під час апаратної наради в голови облдержадміністрації керівник апарату ОДА Дмитро Дубняк повідомив , що питання з виділенням коштів на проведення виборів так і не вирішили .

На що голова ОДА Володимир Гунчик зауважив : « Депутати у нас всі круті , хай вирішують » .

Не вирішили це питання і за чотири дні до проведення виборів , про що 22 квітня у коментарі IA ZIK розповів голова Волинської обласної виборчої комісії Микола Євтушин : « Нас просто футболять .
Рада скидає на адміністрацію , адміністрація – що це повинна була зробити рада » .

Попри такі проблеми , вибори таки відбулися , і перемогу в них здобув самовисуванець Володимир Бондар .

В активі Володимира Нальковича – 2858 голосів ( 45 % від тих , хто взяв участь у голосуванні , а таких із 18470 осіб виявилось 6699 ) .

На другому місці – місцевий житель , представник « Громадянської позиції » , учасник АТО , водій-гранатометник Віталій Тарасюк – 2299 голосів ( 35,45 % ) .

Замкнув трійку лідерів радник голови облдержадміністрації та фактично керівник виконавчої влади району Андрій Харлампович , висуванець « Блоку Петра Порошенка » , син багаторічного очільника місцевої влади попередніх років Адама Харламповича – у нього 1273 голоси ( 19,5 % ) .

У працівника судової влади району Валентина Муковоза – лише 105 голосів .

Визнати повноваження обраного депутата , як і виділити кошти на проведення виборів , мала би сесія обласної ради , однак її вчетверте зірвали депутати .

Проте якщо перші три рази сесія ставала неповноважною після обідньої перерви , то 29 квітня пленарне засідання через відсутність кворуму навіть не розпочалось .

Фракція ВО « Свобода » одразу ж поспішила звинуватити у зриві сесії 29 квітня голову обласної ради Валентина Вітера .

Того ж дня вона оприлюднила заяву , у якій , зокрема , йдеться : « Розв'язка цієї проблеми очевидна : або Валентин Вітер таки організує роботу ради , або ж повинен визнати власну неспроможність забезпечити дієздатність ради та подати у відставку » .

А в інтернет-виданні « Вголос » , яке , як стверджують аналітики , наближене до ВО « Свобода » , 5 травня з посиланням на власні джерела у Волинській облраді з'явилося повідомлення , що « Валентин Вітер був зацікавлений у зриві сесійного засідання обласної ради 29 квітня , оскільки не бажав розгляду проектів рішень , які стосувалися скасування скандального питання про приватизацію чотирьох об'єктів комунальної власності від 21 листопада 2014 року » .

Мовляв , Валентин Вітер побоюється критики на свою адресу . « Три питання порядку денного зачіпають особисто його .

Логічно , що голова не хоче бути об'єктом критики депутатів .

Адже так справа може дійти і до ініціативи висловлення йому недовіри » , – цитує видання якесь джерело .

Тим часом в інтернет-виданнях почали мусувати тему виділення Валентину Вітеру сесією Луцької міської ради 10 соток землі в обласному центрі .

І хоча ще на сесії мер Луцька Микола Романюк заявив , що ця ділянка дісталася голові облради у спадок від батьків , на цю обставину не дуже зважали .

Дискредитація пана Вітера триває й досі .

Для чого ?

Щоб обласну раду очолив перший заступник голови , « свободівець » Олександр Пирожик ?

Не той тепер Луцьк , Сапалаївка-річка не та .

Не проголосує за кандидатуру Пирожика 41 депутат .

Не буде тепер на вході стояти Данильчук з палкою і казати : « Не проголосуєте – ми вас звідси не випустимо » .