І геніальний український поет Тарас Шевченко, і не менш геніальний англійський драматург Вільям Шекспір були звичайними земними людьми: чуттєвими, вразливими, небайдужими до жіночої вроди...
У зв'язку зі знаменними датами цього року – 200-річчям світоча української нації Тараса Шевченка та 450-річчям одного з найзнаменитіших драматургів світу Вільяма Шекспіра (який був охрещений 26 квітня 1564 року, а точна дата народження невідома) – полтавський міський клуб «Книголюби» провів у центральній бібліотеці міста Полтави тематичне засідання. Поціновувачі красного слова вдало провели паралель між двома найвидатнішими письменниками України й Англії. Вільям Шекспір жив і творив у епоху розквіту і підйому в Англії. В його добу ця країна відмовилася від кріпосництва (такого ненависного Тарасу Шевченку, котрий трохи не дожив до ліквідації цього ганебного явища в Росії).
Розрив у часі між Шевченком і Шекспіром – 250 років. Але країни розвивалися нерівномірно, тому ця часова відстань – не перешкода для порівняльного аналізу.
Книголюби обговорили ті, всім шевченкознавцям відомі, сторінки з біографії Тараса Шевченка, які стосуються його особистого життя. Складніше було відкрити завісу над менш відомою особистою драмою в житті Шекспіра. В часи, коли талановитий драматург досягнув піку слави й популярності, при королівському дворі в Англії користувалася увагою кокетлива й вишукана Емілія Бассано Ланьєр. Саме в цю заміжню молоду жінку закохався Шекспір, саме їй присвятив ряд емоційних, гірких та критичних сонетів. Він оспівував її красу і звинувачував кокетку в легковажності. Особливо переживав тому, що до чар цієї красуні не залишився байдужим його близький товариш... Шекспір хоче вберегти друга від розчарування, яке може серйозно поранити серце. З іншого боку, є дещо, що неприємно нагадує Шекспірові про його вік і змушує якщо не комплексувати, то сумувати з приводу того, що він старший за всіх у цьому три... чотирикутнику: Емілія молодша за нього, чоловік Емілії молодший за неї на три роки, і... його товариш, якого зваблює красуня, молодший за неї на три роки. У цьому суперники мають перевагу над поетом.
Однією з особливостей епохи Відродження було те, що при англійському дворі збиралися знатні люди слухати музику, вірші й пісні менестрелів, присвячені господареві замку або комусь із гуртка, кого особливо шанували, може, й самим співати... Хто кому присвятив вірш, здогадатися було нескладно, та Шекспір і не робив із цього таємниці.