Окрім дозиметрів рівень радіаційного забруднення на станції перевіряють численні стійки радіаційного контролю. Хай куди іде працівник - у роздягальню, в зону монтажу, в їдальню чи назад через контрольно-пропускний пункт, - його пропустять, лише якщо на стійці засвітиться зеленим лампочка «чисто».
Дозиметри та стійки контролюють зовнішнє радіаційне забруднення. А внутрішнє забруднення - ті частинки, що людина вдихнула чи проковтнула, - вимірює спектрометр випромінювання людини. Кожен робітник обстежується на цьому пристрої раз на місяць, а ті, хто в респіраторах і комбінезонах працюють у «місцевій зоні» безпосередньо біля реактора, - двічі на день.
Чимало тих, хто працює в Чорнобилі, вірять, що «всі хвороби від нервів». Щоб відволіктися від поганих думок, вони грають в електричці у карти, в шахи, дивляться в планшети чи просто сплять. «Це робота заради грошей», - зізнається худорлявий чоловік, що назвався Владиславом. Прізвища не називає, бо боїться втратити роботу.
«У місті більш як 2,5 тисячі гривень зарплату не знайдеш. А в мене 5 тисяч. Хоча іноземні будівельники отримують удесятеро вищу платню. Це без перебільшення», - розповідає він.
Проблеми Чорнобиля залишаться турботами лише тих, хто там працює, якщо все піде за планом і нову арку встигнуть змонтувати до того, як упаде старий саркофаг. На станції провели укріплювальні роботи і зробили все, аби старе укриття протрималося до 2023 року, але прорахували і найгірший сценарій, якщо старе склепіння обвалиться раніше, ніж зведуть нове.
«Це не стало 6 катастрофою масштабу Чорнобильської аварії, - каже американець Лорін Додд, керівник Групи управління проектом "Укриття". - Але вочевидь допустимий рівень радіації в зоні відчуження було би перевищено».
Жоден експерт не може сказати, скільки потрібно часу, щоб радіоактивний пил, що вийде за межі 30-кілометрової зони, досягнув найближчих населених пунктів і зокрема Києва, куди від Чорнобиля близько ста кілометрів.
Володимир Усатенко, колишній ліквідатор та експерт із радіаційної безпеки, називає малоймовірним сценарій, що після стабілізаційних робіт старий саркофаг упаде. Однак Чорнобиль, на його думку, має багато інших загроз. «Найстрашніше буде, якщо ядерні відходи та відпрацьоване ядерне паливо, яких багато залишилося в зоні відчуження, через ґрунтові води й Дніпро потраплять на стіл до кожного українця», - каже експерт. Невдовзі від старості почнуть також падати покинуті будинки в місті Прип’ять. Радіоактивні частинки з їхніх стін розсіються на всю зону відчуження.
Крапку в питанні безпеки буде рано ставити, навіть якщо укриття збудують вчасно. Кранам на дистанційному управлінні, розміщеним під аркою, ще доведеться демонтувати старий саркофаг і вилучити з реактора небезпечні паливовмісні матеріали, щоб вони не потрапили у довкілля. І якщо це теж вдасться, жоден науковець поки що не знає, де і як ці матеріали можна захоронити. Інженери озвучують різні ідеї: від того, щоб закопати їх на дні океану, до того, аби послати їх ракетою в космос. На роздуми у вчених буде наступних сто років. Саме стільки має прослужити нова арка.