Степи, що становили близько 40 відсотків земель України, майже повністю перетворені на ріллю. Окрім як у декількох заповідниках, цілина трапляється поодинокими клаптиками. Але навіть ці невеличкі природні анклави незабаром можуть зникнути.
Неозорий простір, сповнений п’янких пахощів, тиша, що розчиняється в гудінні бджіл та дзвінкому щебеті пташок. Ще кілька століть тому український степ був безкраїм, і в ньому можна було пропасти безслідно. Тепер це навряд комусь удасться. Жодна інша природна зона в Україні не зазнала від рук людини таких нищівних перетворень. «Колись земля тут постійно змінювала рослинний покрив, пишаючись усім неймовірним різнобарв’ям свого гардеробу, - описує степ кандидат географічних наук Володимир Гетьман. - А тоді до неї прийшли з плугом аграрії - роздягли й вбрали в уніформу».
Нагадати, наскільки величним і розкішним у своєму різнотрав'ї було дике поле, допомагають класики. «Степ що далі, то ставав прекрасніший...», - починається епізод, у якому Тарас Бульба, герой однойменного роману Миколи Гоголя, разом із синами їде на Січ: день за днем - кругом тільки висока трава.
За даними вчених з Інституту ботаніки ім. М. Холодного, природних та напівприродних степів в Україні лишилося не більш ніж 3%. Дві третини незайманої ще в епоху козацтва території - сільськогосподарська земля. Її активне освоєння почалося з середини позаминулого століття «пшеничною гарячкою», коли вирощування цієї зернової культури стало культом. Це принесло Україні звання головної житниці Європи, але й назавжди змінило її ландшафт. Зараз над степами нависла нова загроза - глобальні зміни клімату, які збільшують небезпеку посух. За словами Олександра Іващенка, члена Національної академії аграрних наук, середня річна температура постійно підвищується, зменшується кількість опадів - і, відповідно, запасів вологи. «Степи півдня України - Херсонської та Запорізької областей і Криму - потерпають від дедалі сильнішої посухи. Умови, як в африканській напівпустелі Калахарі», - каже він.