У стані сну вони не мають своєї волі , а підкоряються волі магнетизера .

Вони навіть не мають своєї свідомості , слухаючи свідомості й підсвідомості інших , лікарів чи хворих .

У свідомому житті вони не пам’ятають того , що відбувалося з ними під час гіпнозу .

Ми не знаємо достеменно , чи мала ця сомнамбулічна медицина хоч трохи успіху .

Чи допомогла вона бодай кільком пацієнтам .

Чи поставила когось на ноги , чи повернула комусь втрачені здатності .

Але ми напевно знаємо , що магнетична теорія сама мала дивний вплив .

Що теорія магнетизувала не тільки лікарів і хворих , але й багато кого ще .

Скажімо , філософів чи письменників .
Ернст Теодор Амадей Гофман напише під впливом месмеризму декілька своїх найкращих оповідань .

У « Магнетизері » чи « Вогняному духові » його героями будуть дивні чужинці ( здебільшого з півночі ) та їхні двійники , які долають простір і час , здатні гіпнотизувати людей , керувати їхніми сновидіннями і змушувати їх бажати те , чого вони свідомо ніби не бажають .

По той бік Атлантики Едґар По підхоплює естафету : « Месмеричні відкриття » , « Овальний портрет » чи « Історія крутих гір » — це оповідання , де месмеризм , перетікання життя від одного тіла до іншого , телепатія та керування свідомістю інших людей визначають фабулу та інтригу .

Німецька філософія початку XIX століття повертає в інтелектуальну історію ідею діалектики — того , що світ є боротьбою протилежностей і що нову реальність створює поєднання тези й антитези , « плюса » і « мінуса » , немов від дії магнітів на месмеричному сеансі .

Свідомо чи несвідомо , копіюючи теорії Месмера чи не копіюючи , нова естетика романтичної епохи творила світ , де все керується законами магнетичного тяжіння та відштовхування ; де душі й тіла втрачають свою самостійність і підпадають під вплив магнетизерів .

Де людська воля ставала безсилою під дією надіндивідуальної сили — байдуже , як її називають : « флюїдами » , « життям » , « світовою душею » чи « абсолютним духом » .

В уявному світі ексцентричних романтиків люди ставали сомнамбулами ; вони виходили за межі своєї психіки , підкорялися силі , сильнішій за них , більшій за них і розумнішій за них .

Вони часто бачили свій порятунок у відмові від самих себе .

Це була дивна епоха — така незвична для людей сучасності , які понад усе прагнуть бути вільними від інших .

Це була дивна епоха , бо свій порятунок люди тоді бачили у відмові від самих себе , а не у ствердженні самих себе .

У прив’язуванні себе до інших , у зарядженні себе іншими , у зараженні себе іншими , радше ніж у звільненні від них .

Вони бачили порятунок у тому , що робить їх більшими , ніж вони самі , що робить їх скупченнями тендітних тіл і душ , поєднаних великими і малими магнітами , теплими та близькими .

Це була епоха синтезів та гібридів .

Це була епоха магнітів .

Під різними назвами та вивісками « месмеризм » і « гіпнотизм » зберігали свою культурну й навіть медичну актуальність протягом усього XIX століття .

У 1870-х роках французький психіатр Жан-Мартен Шарко доводить публіці , що істерія та сомнамбулізм мають спільну природу .

У знаменитій жіночій лікарні Сальпетрієр він ставить свої « демонстрації » , під час яких вводить хворих у сон і може впливати на симптоми істерії , наприклад , переносячи параліч із однієї частини тіла хворого на іншу .

Поволі гіпноз стає не тільки аналогом істерії , але й інструментом її лікування .

Цією практикою займуться чимало психіатрів у Франції , Швейцарії , Німеччині та Австрії : від П’єра Жане до Ойґена Бльойлєра та Йозефа Броєра .

Експерименти Шарко захопили молодого Зиґмунда Фройда , коли той у жовтні 1885 року приїхав до Парижа .

Повернувшись до Відня , він намагається за допомогою гіпнозу лікувати молоду хвору на істерію , Берту Папенгайм , пацієнтку свого друга та вчителя Йозефа Броєра .

Спільно з Броєром вони напишуть книжку « Дослідження істерії » , де Берта фігуруватиме під псевдонімом « Анна О . » .

Мине ще кілька років , і ще одна Фройдова пацієнтка , цього разу зашифрована як « Еммі фон Н . » , під час сеансу з Фройдом нервово попросить його замовкнути , а після цього виллє на нього потік слів , що його Фройд міг тільки мовчки слухати .

Відтоді він починає відмовлятися від гіпнозу і практикувати метод вільних асоціацій .

Те , що потім назвуть talk cure .

Що стане одним із головних методів психоаналізу .