Моторні оливи, що містять забруднювальні домішки, не можуть задовольняти поставлені до них вимоги, тому їх потрібно замінювати свіжими оливами. Аби зберегти цінну сировину, відпрацьовані оливи збирають і піддають регенерації, що є економічно вигідним.
Кількість  машин і механізмів, які використовують енергію двигуна внутрішнього згоряння, дедалі зростає, відповідно збільшується виробництво моторних олив. У процесі експлуатації в оливах накопичуються продукти окислення, забруднення та інші домішки, які різко знижують їхню якість.
Переробляти відпрацьовані моторні оливи разом із нафтою не можна, тому що присадки, що містяться в оливах, порушують роботу нафтопереробного устаткування. Залежно від процесу регенерації отримують 2-3 фракції базових олив, з яких за допомогою компаундування та введення присадок можна виготовити товарні оливи.
Середній вихід регенерованої оливи з відпрацьованої, яка містить близько 2-4% твердих забруднювальних домішок і воду, до 10% палива, сягає 70-85% залежно від способу регенерації. Для відновлення відпрацьованих олив застосовують різноманітні технологічні операції, які ґрунтуються на фізичних, фізико-хімічних і хімічних процесах і полягають в обробці оливи з метою видалення з неї продуктів старіння і забруднення.
У процесі технологічної обробки зазвичай дотримуються такої послідовності методів:
• механічний — видалення з оливи вільної води і твердих забруднень;
• теплофізичний (випарювання, вакуумна перегонка);
• фізико-хімічний (коагуляція, адсорбція). 
Якщо їх недостатньо, застосовують хімічні способи регенерації олив, що потребують складнішого обладнання і більших витрат.
Фізичні методи 
За допомогою фізичних методів із олив видаляють тверді частинки забруднень, мікрокраплі води і частково — смолисті й коксоподібні речовини, за допомогою випарювання — легкокиплячі домішки. Оливи обробляють у силовому полі з використанням гравітаційних, відцентрових і рідше електричних, магнітних і вібраційних сил, а також за допомогою фільтрування, випарювання та вакуумної дистиляції.
До фізичних методів очищення відпрацьованих олив належать також різні масо- і теплообмінні процеси, за допомогою яких із олив видаляють продукти окислення вуглеводнів, воду і легкокиплячі фракції.
Відстоювання 
Це найпростіший метод природного осадження механічних частинок і води під дією гравітаційних сил. Залежно від ступеня забруднення оливи і часу, відведеного на очищення, відстоювання застосовують або самостійно, або як метод, що передує фільтрації чи відцентровому очищенню.
Основним недоліком цього методу є тривалість процесу осідання частинок до повного очищення і видалення лише найбільших часточок розміром 50-100 мкм.
Фільтрація 
Фільтрація — це видалення частинок механічних домішок і смолистих сполук шляхом пропускання оливи крізь сітчасті чи пористі перегородки фільтрів. Фільтраційними матеріалами слугують металеві та пластмасові сітки, повсть, тканини, папір, композиційні матеріали і кераміка.
Часто для підвищення якості очищення моторних олив збільшують кількість фільтрів грубого очищення, а також вдаються до тонкого очищення оливи.
Відцентрове очищення 
Це найефективніший і високопродуктивний метод видалення механічних домішок і води за допомогою центрифуг. У його основі лежить поділ різних фракцій неоднорідних сумішей під дією відцентрової сили.
Застосування центрифуг забезпечує очищення олив від механічних домішок до 0,005% за масою, що відповідає 13-му класу чистоти за ГОСТ 17216-2001 «Чистота промышленная. Классы чистоты жидкостей», і зневоднення до 0,6% за масою.
Фізико-хімічні методи 
Для регенерації олив широко застосовують фізико-хімічні методи, які включають коагуляцію, адсорбцію і селективне розчинення забруднень, що містяться в оливі.