Агнеса тепер завжди тішилася ранками - вона навчилася їх по-справжньому любити .

Колись , як вона була маленькою дівчинкою , ранки не приносили їй жодної насолоди .

Їй не хотілося прокидатися на світанку , застеляти своє ліжко , одягатися та , до того ж , робиш це тихо-тихо , аби не розбудити малого брата .

Не хотілося вмиватися холодною водою , їсти манну чи вівсяну кашу , пити солодкий гарячий чай , класти два яблука й пиріжок у сумку , зашнуровувати черевики , застібати всі ґудзики на довгому пальті , відпускати мамину руку , коли та цілувала її на прощання , й виходити надвір , у холодну й вологу пітьму .

Дорогою до школи Агнеса мріяла про інші ранки .

Дівчинці уявлялося , як вона прокидається на м’якеньких перинах , на ліжку із жовтим балдахіном у метелики , і в її - особистій ! - кімнаті одразу починає грати приємна музика .

Великий кудлатий пес застрибує до неї на ліжко , й вони починають весело танцювати та обійматися .

А тоді йдуть у простору їдальню , де багато-багато квітів і світла , і їм подають банани , виноград , гранати , мандарини , сирний пиріг із чорницями , мигдалеве печиво , морозиво з шоколадною поливкою , горіхові рогалики , млинці з полуничним варенням і склянку топленого молока .

Чи навіть дві .

За вікном уже давно буде світло й тепло .

І вони з собакою — нехай його звуть Атос - вийдуть у парк на прогулянку .

А там нехай буде поні з червоними бомбончиками .

А потім вибіжить брат і складе їм приємну компанію - і зовсім не буде вередувати .

Уроки можна буде вчити у світлій бібліотеці з безліччю цікавих книжок .

А вчителька буде доброю-доброю , і гладитиме Агнесу по голівці .

А ще ввечері додому повертатимуться батьки , і в них буде багато-багато часу , щоб посидіти з дітьми коло , скажімо , каміну .

Або ж щоб поїхати з ними на цікаву прогулянку .

Або разом читати , малювати , танцювати , говорити чи навіть бешкетувати ...

З такими думками й ледь помітною усмішкою мрійниця приходила до школи , боязко озиралася , чи немає , бува , коло неї якогось із задирак , яким аби тільки позбиткуватися , і йшла у свій клас .

Починався її будень — такий несхожий на вимріювані .

Тож у неї було достатньо причин не любити ранки .

Якось у її однокласниці Маргаритки з’явився красивий барвистий браслет .

Дівчинка носилася з ним , показувала подругам , ховала від хлопчаків , а на уроках з ніжністю дивилася на нього й перебирала пальчиками його маленькі намистинки .
Маргаритка казала , що їй цей браслет подарувала старша кузена , що живе далеко за океаном .

Дівчинка дуже любила свою двоюрідну сестру й хотіла стати схожою на неї .

Інколи вона писала їй листи на перервах , а вечорами читала книжки , котрі кузена привозила їй влітку , і наступного дня переповідала зміст подружкам .
Агнеса думала , що було б так чудово мати старшу сестру !

Красиву , дорослу , розумну , цікаву , добру !

Щоби писати їй листи , читати книжки , які вона вже встигла прочитати , і носити витончений браслет , який би постійно нагадував про неї .

Але в Агнеси був лише молодший братик .

А ще тітка Марія , яку вона дуже любила , і яка запросто могла б стати для неї старшою сестрою , але ж тітка жила в селі , а коли приїжджала до їхньої крихітної квартири , то тато залишався ночувати на роботі , а вони з мамою ділили одне ліжко - як у дитинстві .

Правда , тітка приїжджала рідко .

Аби не завдавати клопотів господарям , а ще тому , що часто слабувала й погано переносила дорогу .

Зате кожен її приїзд і діти , і їхні батьки вважали своїм маленьким святом .

Одного дня Агнеса поверталася додому , несучи важкий ранець із підручниками на плечах і промочивши ноги , аж раптом побачила великий шоколадний кекс у вітрині .

Там зазвичай виставляли струделі й рогалики , а тут , несподівано , кекс !

Такий мама завжди пекла на Різдво .

Дівчинці чогось нестримно захотілося його скуштувати , а ще — щоби приїхала тітка Марія , і щоб вони всією родиною зібралися за круглим столом у їдальні ( ані круглого столу , ні їдальні у них не було , але яке то має значення для мрій ? ) , пили запашний чай з медом , сміялися і їли кекс .
Агнеса зняла тяжкий ранець із плечей , відшукала гаманець , старанно перерахувала свої кишенькові гроші й вирішила , що їх вистачить на какао-порошок і родзинки .

Сьогодні вона спече кекс , а назавтра візьме маленький шматок з собою до школи , тож не доведеться витрачати грошей на обід .

Їй здалося , що надворі одразу потеплішало .

І ногам уже наче не було так мокро ...
Агнесі хотілося підстрибувати від радості , але вона лише дріботіла маленькими ритмічними крочками , уявляючи , наче танцює вальс .

Вікно їхньої кухні було добре видно знадвору .

Побачивши його , дівчинка не могла більше стримуватися й з усіх сил побігла додому .

Опинившись коло порогу , збиралася виймати ключ із внутрішньої кишеньки , але двері перед нею раптом відчинилися .

А в коридорі стояла усміхнена тітка Марія !

На її завжди блідих щоках проступив рум’янець , очі блищали радістю , а сміх був такими теплим й іскристим , що нагадував Різдво .
Марія допомогла племінниці роздягтися , роззутися й поспішила налляти у миску теплої води з чайника , аби дівчинка помила ніжки теплою водою , а сама пішла за газетами , аби напхати їх у мокрі чобітки племінниці .
Агнеса чемно почимчикувала у ванну — гріти ніжки у воді й протирати їх насухо махровим рушником , хоч їй і хотілося надовше залишитися в обіймах рідної тітки Марії .

Тітка тим часом набрала свіжої води в чайник і поставила його на вогонь — зробити своїй улюбленій племінниці гарячого квіткового чаю , і витягла зі своєї сумки смугасті вовняні шкарпетки , охайно складені й красиво перев’язані червоною стрічкою .

— То тобі , Агнеско , одягай швиденько , хай ніженьки гріються .

І ходи на кухню , будемо чаювати .

А за кілька хвилин довариться суп із грибами , я посмажу маленькі грінки , і будемо їсти !

— Ой , які гарні ! — дівчинка пригорнула шкарпетки до грудей , а вже тоді взялася одягати їх на босі ноги , які вже не були такими холодними . — Дякую !

І за чай !

І за суп із грінками !

А гриби з вашого лісу ?

Ти сама назбирала ?

— Сама , сама ...

Дуже шкодувала , що вас із Богданчиком не було зі мною .

Ото би ви там натішилися !

Зате ми всі разом будемо ними смакувати !
Агнеса взялася допомагати тітці , а поміж тим розпитувала про її здоров’я , про село , кота Макса , про квіти на клумбах і білок на деревах .

Тітка питала племінницю про її братика , батьків , про навчання , улюблені книжки й подружок .

І раз у раз прихилялася до дівчинки , обіймала за плечі або ж цілувала в голівку .