У 90-х Іван Сподаренко очолював Спілку журналістів України .
Народний депутат України .
Герой України .

Ми з ним однолітки .
Він народився 23 січня 1931 року .
Я теж у жовтні того ж року .
І були ми не лише колегами , а й вірними друзями .
Спілкувались у Рівному , Луцьку , Полтаві і в Києві .
Теплі стосунки склалися і між нашими сім’ями .

Нині Івану Васильовичу виповнилося б 85 років .

Він приїхав до нас у Рівне в 1957-му , після закінчення факультету журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка .
На той час я , теж випускник Київського університету , працював у редакції рівненської обласної газети « Червоний прапор » вже три роки .

У колективі нового колегу зустріли привітно .
Іван був високим , русявим , гарним молодиком , відкритий до спілкування .
Виявилося , що він , як і чимало молодих журналістів у редакції , був уже одруженим .
Ми якось відразу зблизилися і затоваришували .

Згодом дізналися , що Іван родом із села Стольне Менського району на Чернігівщині .
Певно , тому він і напросився працювати у відділ сільського господарства редакції , вести тематику про життя хліборобів .

Молодого журналіста призначили літературним працівником ( так тоді називалися редактори відділів редакції ) , і він з перших днів почав виступати на сторінках « Червоного прапора » з цікавими , проблемними кореспонденціями .
Згодом на шпальтах стали з’являтися його аналітичні статті з питань сільськогосподарського виробництва .
Автор постійно порушував гострі проблеми заболочених поліських земель , так званої поліської цілини , їх осушення і на цій основі підвищення урожайності зернових та технічних культур .

Разом з тим , уже тоді проявилася у здібного журналіста одна примітна риса — він не упускав можливості з любов’ю розповісти читачеві про людину праці різних професій і уподобань .
На сторінках газети починають постійно з’являтись нариси і замальовки про героїв-хліборобів Полісся .
З-поміж інших публікацій вони вирізнялися образністю мови , стилем , побудовою .

Певно , на цьому фундаменті доброзичливого спілкування з людьми , глибокого проникнення в їх життя та помисли , тонкого відчуття їх духовності і з’явилися пізніше в творчій біографії журналіста збірки оповідань « Колодязь коло моєї хати » , « Таємниця » та інші твори під літературним псевдонімом Іван Аринін .

З ініціативи Івана Сподаренка в газеті було започатковано правило обов’язкової щотижневої публікації нарисів про людей нашого краю .
Це знайшло широкий , теплий відгук серед земляків , про що свідчили сотні листів читачів до редакції .
Пізніше журналісти « Червоного прапора » , продовжуючи ініціативу Івана Сподаренка друкувати нариси щотижня у недільному випуску , стали готувати їх ширше й цікавіше , з використанням фото і документів з життя героя , оцінок друзів , товаришів .