ВСТУП

Ця історія — про одне котяче товариство .
Доволі велике .

Щиро кажучи , дуже велике .

Можливо , вам дотепер ніколи й не доводилося бачити стількох муркотунів одночасно .
Тридцять шість і шість !
От їх скільки .

Лише уявіть собі .

Це ж повнісінький котячий автобус .

Або велика котяча група у дитячому садочку .

Або переповнений котячий клас .

Багатенько , еге ж ...
Натомість — не юрба .
Ні , не юрба , не натовп .
А саме товариство , котяча спільнота .

Перш за все варто познайомитися з ними усіма , аби не плутатися згодом .
Бо насправді цілковито однакових поміж них не знайти .
Кожен неповторний .
Кожен особистість .
Хоч не завжди це можна зауважити з першого погляду .

ПІДВАЛЬНІ КОТИ

Чому підвальні ?
Бо народилися у підвалі багатоповерхового будинку , там донедавна й жили .

Кіт-чубастик зветься Голота .
Ліве вухо прокушене у запеклій бійці .
Голота встромив у цю дірочку кульчик , знайдений у траві , і відтоді його не знімає .

Хук і Джеб , брати-забіяки .
Найчастіше б’ються між собою .

Бубуляк , немолодий розважливий кіт , спочатку думає , потім діє .

Смугастик Кутузов .
Втратив око у вуличних сутичках .

Баронеса , єдина у групі породиста кішка , чистокровна кішка-сфінкс , мовчазна й загадкова .

ХАВЧИКИ

Справжні ненажери .
Понад усе люблять попоїсти .
Хай там що — головне , аби було що пожувати .

Хавчик .
Світить ребрами , їсть багато , проте завжди голодний .

Ковбасюк , Ля Сосис , Сордель , Шкуряк і Шпондермен .
Ковбасюк полюбляє ковбаску , Ля Сосис — сосиски , грубенький безхвостий Сордель — палкий прихильник сардельок , для Шкуряка найбільші ласощі — ковбасні шкірки .
А Шпондермен найбільше поважає шпондер ( хто не знає — це така грудинка з прошарками сала , або ж бекон ) .
Про гастрономічні уподобання цієї шістки можна здогадатися лише за їхніми іменами , еге ж ?

ЖОРЖИНКИ

Це Бубуляк так назвав вісімку дівчат-кішечок , а воно й причепилося .
Жоржинки та й жоржинки .
Насправді ж кожна з них має своє ім’я , яке їй дала колишня господиня .
Вона у них була одна на всіх , наспівувала пісню про Іветту-Лізетту та інших , тому й своїх кішечок назвала іменами з пісні : Іветта , Лізетта , Мюзетта , Жанетта , Жоржетта , Кларетта ...
І Колетта з Марієттою .
Кішечки дуже подібні , відрізняються лише плямками — у кожної вони свої .

КОЛЬОРОВІ

Сірий , Білий-альбінос , Рудий , Коментатор-Чорний кіт .
Самі бачите , чого у них такі імена .
Бо Сірий — то сірий , Білий — зовсім білий , Рудий — рудий , а Чорний — чорний , а чому він коментатор , самі невдовзі зрозумієте .

ТАНЦЮРИСТИ

Пушинка , Хвостуля , Вертун , Брейкер , Степко , Робокоп .
Ніхто , окрім них , так хвацько не вправляється зі своїми лапами , хвостами та вухами .
Хвостуля крутить довгим хвостом , наче гімнастка стрічкою .
Вертун як закрутиться — перетворюється на пухнасту кулю , з якої лише лапи стирчать .
Брейкер вміє стояти на одній передній лапі , задерши усі решта вгору .
Степко танцює степ , навіть ірландський .
Робокоп носить справжні , підмотані ізоляційною стрічкою окуляри і рухається наче робот , немов заведена іграшка .
Так ніхто не вміє , лише він .

КОТИ З СУСІДНЬОЇ БРАМИ

Сплюх , Чистюх , Мурчик , Нявчик , Бровчик та Беркиць .
Сплюх любить спати .
Чистюх раз за разом чиститься , вилизується і струшує зі себе невидимі порошинки .
Неймовірний акуратист .
Мурчик мурчить класичним котячим « мурр » , Нявчик нявчить не менш класичним « няя-ав ! » .
Коли вони разом , виходить « мур—няя—ав ! » .
Бровчик має кумедні рухливі брови , він бровами таке виписує — від сміху годі втриматися .
А Беркиць дуже вразливий котик .
Щось його налякає , він очі заводить під лоба — і беркиць !

МАЛЮКИ

А це — Малюки .
Їх шестеро — Клаповух та інші .
Ніхто з них не знає , коли й де народилися , і всі , окрім Клаповуха , до пори до часу навіть імен не мали .
Полюбляють стрибати , катулятися , ганятися одне за одним і реготати без причини .
Вони прибилися до гурту дорослих того дня , коли й почалася ця історія про 36 і 6 котів .

Не вірите , що усіх загалом саме стільки ?
Полічіть самі .
Рівно тридцять шість дорослих та шестеро малюків !

НУ ОТ .
ТЕПЕР МОЖНА Й ПОЧИНАТИ …

РОЗДІЛ 1

А було так .
Одного дня у підвалі багатоповерхового будинку замінили старі двері на нові .
Старі мали зручну дірку при самій землі , тож усі коти могли безперешкодно потрапити до підвалу і вільно вийти звідти у будь-який час .
Нові металеві двері позбавили їх такої можливості .
Ні зайти , ні вийти .
Ще й усі віконечка у підвалі затулили , аби щурі не бігали .
Від тих нововведень вуличні коти залишилися без притулку .

Не було куди подітися підвальним котам , що народилися у цьому підвалі , і голодним хавчикам , і жоржинкам , що вдень відпочивали під балконом .
І кольоровим котам не було де спати , і танцюристам , і навіть котам із сусідньої брами .
Це був їхній спільний підвал .
А тепер усі без даху над головою .
Навіть Малюки .

Що було робити ?

На вулиці — вітер з дощем , і стрімко западає темрява .
Куди сховатися ?
Де перебути негоду ?
Зібралися коти на сходовому майданчику першого поверху — й нумо радитися .
Голота з Кутузовим мало не побилися , завзято вирішуючи , куди повести товариство — у комірчину під сходами чи на горище .

Рушили було під сходи .
А там — оце так сюрприз ! — склад велосипедів та дитячих візочків .
Не сховаєшся , бо проженуть .
Потяглися довгою вервечкою на горище , а там — оце так несподіванка ! — хтось горище замкнув .
Не пройти , не пролізти .
Ніде безпритульним котам свої голови прихилити .