Тарас Шевченко — це наш порятунок від грізних асиміляційних процесів у глобалізованому світі , це наш український світогляд .

Через те вкрай необхідно вивчати « Кобзар » , проникнутися ідеями нашого геніального поета .

Надто недопрацьовує в цьому плані Всеукраїнське товариство « Просвіта » імені Тараса Шевченка , завданням якого є утвердження української мови в усіх сферах суспільного життя , збереження й розвиток культури українського народу , зміцнення української державності .

Скільки ж треба докласти зусиль і натхненної праці , аби пристрасне Шевченкове слово увійшло до кожної української оселі !

І як сучасно й дотепер звучать висловлені досить давно міркування Бориса Грінченка про Тараса : « Нема чого нам тішитися , що ось , мовляв , маємо такого великого поета , що його в кожній селянській хаті розуміють , і що на йому може виховуватися нарід .

Ми , справді , маємо великого поета , але в селянській хаті його ще не знають або мало розуміють .

Зробімо ж , щоб люди з тієї хати піднялися духовно стільки , щоб , справді , могли його зрозуміти » .

Здебільшого читачі « Кобзаря » сприймають цю поезію як щось величне , сильне , пристрасне , правдиве , яке хвилює душу .

А таке сприймання надто далеке від справжнього розуміння Шевченка .

Адже ніхто не сягнув Шевченкової любові до України і болю за неї , ніхто до Шевченка не висловлював такої високої , всеосяжної , болючої правди .

Він , у своїй поезії органічно поєднавши минуле , сучасне і майбутнє , указував українському народові шляхи до майбуття .

Думи і сподівання українського народу , його духовний досвід великою мірою передає сьогодні поезія Шевченка , не втрачаючи , а навпаки , посилюючи в наші дні свою актуальність , невмирущість .

Великість духовного світу Шевченка , надпотужна сила Шевченкового слова спонукають нас реалізувати їх у практично-духовній діяльності .

З Шевченковим словом ми духовно міцніємо , очищуємося від усілякої скверни .

У великих письменників треба вчитися дбайливого ставлення до мовних скарбів народу , вчитися майстерного володіння мовою .

І , звичайно , найбільше вчитися у Тараса Шевченка — найгеніальнішого українського поета , найбільшого володаря світу слова .

Він став основоположником сучасної української літературної мови , її найвеличнішим Майстром .

Геніальність Тараса Шевченка виявляється у вічності його слова , у незмірних вершинах і глибинах думки й почуття .

Прилучаймось до Шевченкового слова , навчаймося в нашого Пророка любові до України , любові до рідного слова , осмислюймо безсмертну спадщину Тараса Шевченка , зважаймо на його пророцтва і перестороги .

2 .

Хочеться майже на закінчення нашої розмови висловити вам , шановні читачі , одну корисну пораду .

Частіше користуйтеся словниками , у яких дібрано добірне зерно слова , виплекане численними поколіннями .

Це словники тлумачні , орфографічні , орфоепічні , фразеологічні , етимологічні , перекладні , термінологічні , граматичні , словотвірні , словники синонімів , іншомовних слів , мови письменників тощо .

У словниках ви знайдете відповіді на багато питань : що означає відповідне слово , як його використовують у мовленні , наголошують та ін .

Без « заглядання » у словники неможливе досконале опанування мови .

Найважливіші з-поміж словників словники тлумачні — зібрання слів із поясненнями , тлумаченнями їхніх значень .

У таких словниках слова розташовують в алфавітному порядку .

Тлумачні словники української мови фіксують назви майже всіх предметів , дій , станів , якостей , прогресивні ідеї минулого і сьогодення , а також ту частину слів , яка тепер відійшла до пасивного фонду , але свого часу широко використовувана майстрами художнього слова і в народній творчості .

Гортаючи сторінки тлумачного словника , ми вчитуємося в історію народу , яку відбито в словах давніх і тих , що засвідчують реалії наших днів .

Кожна словникова стаття спрямована на стисле і вичерпне пояснення значення слова , його значеннєвих відтінків , граматичних і стилістичних особливостей .

Якщо вас зацікавить , що означає відповідне слово і коли його вживати , звертайтесь до тлумачного словника .

Тут ви знайдете також відомості про наголошування слів , їхній правопис і под .

У тлумачному словнику значення слів підтверджені текстовими ілюстраціями з творів художньої , публіцистичної , наукової і науково-популярної літератури , з фольклорних джерел .

Кожне слово немовби оживає в реченнях-зразках і передає велику кількість інформації .

Ви можете дізнатися про тривалість його життя і стильове призначення .

Отож прислухаймось до поради мудрого поета , великого знавця української мови Максима Рильського : « Не бійтесь заглядати у словник ... »

У словниках ми знайдемо достиглий плід українського слова , зрозуміємо , як треба доглядати сад рідної мови .

3 .

У гомоні століть , у високості народної пісні , у злетах думки , у праці й борні зростало і розпросторювалося у світ найкоштовніше творіння українського народу , основа його духовності — рідна мова .

Благословенна земля і блакить неба , ніжна і героїчна душа народу , його творча наснага міцнили українське слово , поставивши його в лави наймелодійніших у світі .

Усі прояви життя — від тремтіння травинки на лузі до пророчої Тарасової думи — зберігає народ у рідному слові , передаючи нащадкам естафету гідності , мужності і любові .

Минають віки , вмирають люди , але живе народ , допоки лунає рідна мова й пісня рідна .

Допоки буде перегук поколінь і потреба серця леліяти слово матері .

Допоки буде жага творчості — і в ній щоденна причетність кожного з нас до життя слова рідного .

« Чистіша від сльози хай мова буде » , — заповідав нам видатний наш поет Максим Рильський .

Рідна мова , як і все дорогоцінне у світі , потребує дбайливого догляду і вірної любові .

Наші взаємини з мовою постійні і вкрай необхідні .

Бо формування гармонійно розвиненої людини дедалі більше пов’язується з досконалим опануванням мови .

Бо з усім великим і неосяжним світом — далекими дорогами минулого , тривогами сьогодення , омріяними думами про прийдешнє — єднає нас слово .

Воно вигострює наш розум , настроює світлі струни на натхненну працю , на служіння Вітчизні .

Рідна мова — найбільша духовна коштовність , у якій народ звеличує себе , якою являє світові найцінніші набутки свого серця і мудрості , передає з покоління в покоління досвід , культуру і життєдайні традиції .

Рідна мова — незборна сила , яка робить народ народом і увічнює найтонші порухи його душі .

Скрізь на шляхах зростання з нами мова .

Вона веде на вершини знань і відчиняє двері до духовної скарбниці людства .

Мова — наш найкращий друг , наставник , постійний порадник і найдосконаліше знаряддя .

Упродовж віків український народ творив і шліфував свою мову , заносячи в мовну скарбницю добірні перлини пізнання , почуття , мрії .

Той витворений народом світ мови оточує нас від народження .

У безкрайому океані звуків неповторно звучить мелодія рідного слова .

Але це не просто предивні звуки , це й найтонші відтінки думок і переживань , щедро приготовані для нащадків .

І кожне слово — немовби виплекана народом-дивотворцем квітка з неповторним ароматом , з неповторними барвами .

Любов до рідного слова — це любов до Батьківщини , до всього прекрасного , що створив народ протягом віків , до нашої пісні , у якій слово досягло найвищих вимірів краси і поетичної довершеності .

Усе життя наше пов’язане з мовою .

Завжди ми шукаємо найточнішого для думок або почуттів слова .

Можливості нашого пізнання безмежні .

І невичерпні можливості розвитку мови .

Тому постійно потрібно піклуватися про здоров’я нашого слова .

Довершеність рідного слова виборена любов’ю і працею , титанічною напругою всіх душевних сил народу .

У ньому — наше безсмертя , гармонія любові й добра , нездоланність людського духу на шляхах поступу .

Оптимістичні уявлення про долю і красу української мови наштовхуються на несприятливі умови її функціонування в не зовсім незалежній нашій державі , на нашій — не своїй , за влучним висловом Тараса Шевченка , землі .

Саме в неповному функціонуванні української мови , тобто невиконанні нею всіх своїх суспільних і культурних завдань , великою мірою виявляється причина духовних негараздів в Україні .

А це постало і закріпилося внаслідок того , що тоталітарна система зламала хребет української нації — знищила голодоморами селянство з його незвичайною працелюбністю і залюбленістю в рідну землю й рідну мову .

За тоталітаризму також послідовно було винищено найвидатніших представників української інтелігенції .

Тепер стоїть найголовніше завдання — відродити село , де натхненно працюватиме славен на весь світ український хліборобський рід .

За наявності світової продовольчої кризи саме українські селяни зможуть вивести Україну з економічного лиха і прославити свою Батьківщину .

І в селі матимемо природну , стихійну народну мовотворчість .

Хлібороби вирощуватимуть добірні сільськогосподарські культури , а справжня національна інтелігенція сіятиме в наші притлумлені душі добірні духовні зерна .

Тільки тоді розквітне Україна , українська культура і рідна мова .