Уявіть собі звичайну ситуацію : ви йдете з другом по вулиці та вирішуєте зайти на виставку античного мистецтва . Ну , з кожним траплялося , хіба ні ? І от ви підходите до неймовірної краси картини , а ваш друг каже : « Якась мазанина » . Усе . Кінець дружбі , світ стає чорно-білим , а ви намагаєтесь довести своєму другу , що сам він мазанина , а ця картина — шедевр . Але чому таке трапляється ? І я зараз не про сварку з другом , а про кардинально різне сприйняття « прекрасного » . На питання « що таке мистецтво , краса і чому для кожного ці поняття різні ? » і намагається відповісти нейроестетика — зовсім молода , але достобіса цікава наука . Що нам відомо вже нині ? Зараз нейроестетика фокусується на двох речах : як наш мозок реагує на « красу » та які основні естетичні принципи « красивого » ? От про це і поговоримо . Внутрішня кухня вашого мозку Ви колись чули фразу : « Я просто закохався в цю пісню / картину » ? А може , й самі так колись казали ? Тепер можете бути певні , що це не просто гіперболізація вашого ставлення до витвору мистецтва , а частково правдива інформація . Річ у тім , що , коли ви бачите картину ( чуєте музику ) , яка насправді припадає вам до вподоби — у вашому мозку відбувається викид славнозвісного дофаміну . Так-так , саме того , який відповідає за відчуття задоволення в певних ділянках лобної кори . А сама ця кора , зі свого боку , стає активнішою десь на 10 % . Ви ж уже знаєте , на що схожа така реакція у вашому мозку ? Правильно , на реакцію закоханості . Тому знайте , коли ви дивитеся на « Створення світу » Мікеланджело або « Джоконду » Да Вінчі , ваш мозок і ваша підсвідомість переживають майже ті самі відчуття , як і в моменти , коли ви поряд із коханою людиною . Універсальна « краса » Один із засновників нейроестетики та крутий нейробіолог Вільянур Рамачандран назвав кілька основних і універсальних принципів естетичного сприйняття , які дозволяють нам описати загальне біологічне поняття краси . Принцип № 1 — Групування Напевно , з усіма траплялося — коли ви піднімали очі вгору , щоб подивитися на чисте нічне небо , і одразу помічали там Велику Ведмедицю . Це і є принцип групування — коли ваш мозок виокремлює певні предмети зі спільними характеристиками на загальному тлі . Така навичка колись допомагала нам розпізнавати змій на траві , а зараз стимулює нашу лобну кору , коли ми дивимося на картини імпресіоністів . Принцип № 2 — Ізоляція Не є секретом , що наш мозок щодня обробляє гігабайти інформації . Але якщо ви думаєте , що це почалося лише після інформаційної революції — ви помиляєтесь . Наш мозок працює за модульним принципом : це означає , що одна зв’язка нейронів обробляє інформацію про колір , інша — про форму , третя — про місце розташування тощо . Грамотні митці вміють ізолювати ( відокремити ) необхідний звук об’єкт від загальної композиції для того , щоб обережно закцентувати на ньому увагу . Наприклад , це — посмішка Джоконди , вигуки Майкла Джексона , або червоний акцент на чорно-білому фото . Принцип № 3 — Порядок Тут все просто — цей принцип працює на максимум у картинах / фото для перфекціоністів . Коли все просто , чітко і « правильно » . Він також залучається , коли ми вдивляємося в неймовірні мозаїки в мечетях або у візерунки бабусиного килима на стіні : наш мозок любить виявляти випадкові впорядковані структури . Саме тому ми любимо розглядати різноманітні геометричні фігури , вслухуватися в чітку ритмічну музику тощо . Висновок Виявляється , стародавні роздуми не менш стародавніх філософів не були марними . Саме вони дали поштовх новим , здавалося б , неймовірним галузям науки . Але якщо навіть таке абстрактне поняття , як « краса » , може науково вивчатися та має власні , доволі чіткі правила , то скільки ще цікавого ми не знаємо про те , що відбувається у нашій голові ?