Гроші нині є еквівалентом життя , скаже кожна Офісна Людина . Маєш їх — ти на коні , не маєш — тебе затопчуть . Грошові відзнаки — це кров життя , лише їм варто молитися , лише для них треба створювати культові споруди , де має бути поєднана мудрість різних релігій у ставленні до матеріального , бо кесар завжди хоче кесаревого , а не духовного . До слова « духовність » Офісна Людина ставиться з підозрою , прикритою сарказмом . Що ж , під егідою цього лозунгу творили злочини і переступи . Це слово використовували , як презерватив , щоб швидко викинути після злуки з якоюсь доктриною . Народники і їхні майбутні фальшивомонетники також зацукрували й спрофанували це слово . Але Офісна Людина разом із водою вихлюпнула й дитину , не пам'ятаючи дотиків світла . Тому її підозра є підозрою сліпого , який не вірить , що сонце все ж таки світить і гріє . Навряд чи між двома офісними людьми може виникнути щось подібне до кохання . Нє , нє , це нерозумно , для чого нам робочі романи ? Є інші способи статевої релаксації . Є інші шляхи розслабону . Будь-яке кохання — це міфи , видумані неврівноваженими митцями і зграйкою їх шанувальників . Є приязнь , є симпатії , є інстинкт , якому неможливо опиратися , ми можемо навіть визнати , що існують тимчасові потьмарення розуму . Але й вони закроєні на дії великого інстинкту розмноження . Отже , є лише наказ до розмноження , прикрашений невротиками , які чомусь творять культуру . Так , Офісна Людина направду не пам'ятає дотиків світла . Або , пригадуючи , із кров'ю відриває свою маску . А далі на неї чигає або переродження , або конання . Зрештою , переродження або конання чигають на всіх . Любов виникає не завдяки , а всупереч . Вона співчуває , а не вимагає . Вона — це жаль і біль , а не захцянки двох егоцентричних субстанцій . Вона вбирає в себе все , бо любові ніщо ніколи не є відразливим чи небезпечним . Ніхто не може вирахувати її приходу . Для неї нема ні перепон , ні застережень . Але вона приходить слабосилим дитятком . А потім ми або ростимо цього малюка , або нищимо .